25 листопада в Україні відзначають 90-річницю Голодомору 1932-1933 років, який забрав життя мільйонів українців. Штучно створений голод, акт геноциду українців – став найбільшою трагедією за всю нашу історію.
В поєднанні з депортацією, масовими репресіями, втіленими «совєтами», а також двома світовими війнами, це виливається в кричущу статистику: за різними підрахунками, неприродньою смертю в першій половині ХХ століття могли загинути близько 20 мільйонів українців.
Пояснюємо, чому донесення світові правди про ці події та визнання Голодомору геноцидом є надзвичайно важливим.
Як приватне стало колективним, а потім – «совєтським»
Впродовж ХХ століття радянська влада тричі провокувала штучний голод на українських землях: у 1921-1923 роках, 1932-1933 роках та 1946-1947 роках.
Другий Голодомор – 1932-1933 років – був наймасовішим та найболючішим: за оцінками Міжнародної асоціації дослідників Голодомору-геноциду, тоді від голоду померли 10,5 млн українців. Точну кількість жертв встановити неможливо, оскільки фіксація смертей була невигідною тодішній владі. Також неможливо порахувати і непрямий вплив геноциду на демографічну ситуацію на теренах України, але він був значним.
Штучний характер Голодомору в Україні сумнівів не викликає. Наприкінці 1920-х років тодішній голова СРСР Йосиф Сталін сконцентрував в своїх руках владу, припинив лояльне ставлення до національних рухів та розпочав колективізацію.
Селян насильно змушували вступати в колгоспи. У разі відмови – селянин ставав «куркулем» і підлягав розстрілу, ув’язненню чи депортації разом із родиною в Сибір та Казахстан. Туди у 1930 роках виселили мільйони українців.
Село було пеклом на землі
До 1931 року радянська влада колективізувала 70% селянських господарств. Того року у селян забрали майже весь вирощений урожай. У серпні 1932 року ухвалили «Закон про п’ять колосків»: «розкраданням» колгоспного майна вважалися навіть підібрані в полі кілька колосків. Це карали розстрілом.
Тим часом військові загони обмежували пересування селян, забираючи в них можливість знайти харчі де-інде.
Пік смертності від голоду припав на першу половину 1933 року.
«Українське село було пеклом на землі – спустошеним і холодним. Виснажені, опухлі від голоду дорослі й діти помирали повільною і болісною смертю у відчаї та приниженні, оточенні мовчанням і байдужістю. Україна нагадувала гігантський концтабір – сторожові вежі, закриті кордони, смерть і безнадія», – описує той час Український інститут національної пам’яті.
Зерно, відібране в українських селян, радянська влада відправляла в інші республіки СРСР та за кордон. Так, експорт зерна у 1929 році становив 2,6 млн ц., у 1930-му – 48,4 млн ц., у 1931-му – 51,8 млн ц., у 1932-му – 18,1 млн. ц, у 1933-му – 17,6 млн ц. Ці дані яскраво підтверджують штучність Голодомору 1932-1933 років в Україні.
Чому визнання Голодомору 30-х – крок до поразки Росії зараз
Першими про Голодомор 1932-1933 років стали говорити українці в еміграції. У вересні 1933 року представник Уряду УНР в екзилі Олександр Шульгин звернувся до Асамблеї Ліги Націй з листом, аби привернути увагу світової спільноти до голоду в Україні. Європейські держави пропонували СРСР грошову та продовольчу допомогу для України, проте Москва категорично від неї відмовилася.
В Україні тему Голодомору-геноциду почали активно досліджувати історики лише після здобуття Незалежності. Тоді ж про неї почали говорити на вищому політичному рівні.
У 2006 році парламент ухвалив Закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», в якому визнав Голодомор геноцидом українського народу. Станом на зараз Голодомор офіційно визнали геноцидом українського народу 32 держави та 33 штати США. І це свідчить – світ чудово розуміє, що таке Радянський Союз, і що таке сучасна Росія.
Радянська влада до останнього ретельно приховувала та заперечувала сам факт Голодомору в Україні. Зокрема, була офіційна заборона на фіксування реальної причини смерті від голоду на українських теренах. Традиції СРСР перейняла і російська влада, і не просто так – це було виваженим стратегічним рішенням.
Як пояснює відомий історик Тімоті Снайдер, запереченням Голодомору-геноциду в Україні країна-терорист готувала підґрунтя для використання продовольства як зброї вже в ХХІ столітті, у великій війні 2022-2023 років. Як бачимо, за сотню років не змінились ані методи, ані мотиви: геноцид українців досі лишається нездоровим фетишем кремлівських психопатів.
Центр громадського моніторингу та контролю
Нагадаємо, На Дніпропетровщині проходить виставка Державного архіву області, присвячена Голодомору.
