Павлоград п`ятий рік живе під постійною загрозою ракетних і дронових атак. Останнім часом до цього додалася небезпека ударів керованими авіабомбами. У таких умовах питання укриттів для мешканців міста – вже не абстрактна проблема цивільного захисту, а питання кількох хвилин, а іноді й кількох десятків секунд, які можуть визначити, чи встигне людина сховатися.
Формально захисні споруди в Павлограді є. Проте їхня кількість, розташування, доступність і реальна місткість залишаються проблемними.
«Уже п’ять років ховаємося вдома»
Показовою є історія мешканки Павлограда Любові. Під час одного з ударів КАБ упав неподалік її будинку – на дитячий майданчик. Поруч є шкільне укриття, однак, за словами жінки, під час атаки дістатися до нього вона просто не встигла б. У будинку є підвал, але у безпеці цього приміщення вона також не впевнена. Тому під час тривог родина залишається вдома.
Ця історія добре демонструє головну проблему Павлограда: наявність укриття на карті ще не означає, що людина фізично може дістатися до нього після оголошення тривоги. Особливо при загрозі КАБів, адже бомби не кружляють як дрони, а летять майже по прямій, і у людини є лише 2-3 хвилини, щоб сховатися.
Ініціативна група на чолі з громадською активісткою Альоною Єфремовою-Вакульчук перевірила близько 30 укриттів у різних районах міста. Активісти оцінювали не лише факт існування споруди, а й її доступність, стан, місткість, санітарні умови та можливість користування людьми з інвалідністю.
За результатами перевірки, частина приміщень перебуває в ремонті, не всюди створені належні умови для маломобільних людей. Укриття в школах і дитячих садках часто облаштовані краще, однак їхньої площі може бути недостатньо, щоб одночасно прийняти велику кількість мешканців прилеглих будинків.
Одне укриття на мікрорайон
Проблема особливо помітна на околицях міста. За оприлюдненим переліком укриттів, деякі мікрорайони фактично мають лише по одному доступному об’єкту.
Перелік наявних у Павлограді укриттів, оприлюднений у липні міською радою.
Наприклад, на селищі РТС як укриття визначена школа №20, яка розташована на значній відстані від частини житлових будинків. Схожа ситуація на Сільмазі – там у переліку зазначене одне укриття, розташоване в ліцеї №12.
Водночас найбільша концентрація укриттів припадає на центральну частину Павлограда, де зазначено 14 адрес. Таким чином, можливість швидко дістатися до безпечного місця суттєво залежить від району, в якому перебуває людина.
Є й інша проблема: укриття в навчальних закладах передусім призначені для дітей та працівників цих установ. Тому питання доступу до них мешканців прилеглих будинків під час освітнього процесу залишається особливо важливим.
Саме тому громадські активісти вимагають не просто збільшувати кількість споруд, а забезпечити їхню реальну доступність для людей у момент небезпеки.
Цікаво, що у центральній частині Павлограда ще з 19 століття існують підземні галереї, які могли б стати у нагоді в якості укриттів. Ці підземелля колись слугували складами для місцевих купців. Кажуть, що галереї були досить просторими та мали ходи до найближчих церков, але на цей час не існує ні плану, ні дослідження стану цих підземних споруд. Наразі величезні приміщення, з 5-метровими стелями, потужними арками та вентиляційними отворами поховані під будівельним сміттям.
Модульні укриття: поки що їх критично мало
Окреме питання – мобільні, або модульні, укриття. Вони мають особливе значення для людей, які перебувають на вулиці: на зупинках громадського транспорту, біля магазинів, на ринках чи в інших місцях масового перебування.
У серпні журналісти «Суспільного» побували в одному із загальнодоступних модульних укриттів Павлограда. Під час повітряної тривоги там одночасно опинилися місцеві жителі, які прибігли із зупинок і магазинів.
Одна з мешканок розповіла, що саме це укриття було першим, яке вона змогла знайти під час небезпеки. Про інші місця, де можна сховатися, вона фактично не знала.
За даними міськради, у Павлограді загалом є шість модульних укриттів. Однак лише одне з них загальнодоступне для населення. Два розташовані на території модульного містечка для переселенців на околиці, решта – біля об’єктів критичної інфраструктури.
При цьому, як повідомили у міськраді, жодне з цих модульних укриттів не фінансувалося безпосередньо з міського бюджету: споруди були встановлені за іншими джерелами фінансування, а міська влада сприяла їхньому доставленню та встановленню.
Чому місцева влада не хоче встановлювати укриття власним коштом – велике питання. Як дослідило видання «Слово і діло», торік Павлоград витратив на безпеку і громадський порядок 23,6 млн грн. Це лише 1,3% від усіх видатків, хоча і більше, ніж у 2024 та 2022 роках. За перше півріччя поточного року видатки за цією статтею становлять 5,5 млн грн. Але серед безпекових закупівель можна знайти, наприклад, придбання форменого одягу для КП «Муніципальна варта» за 250 102,50 грн.
Зазначу, що мер міста Анатолій Вершина не пов’язує своє майбутнє з Павлоградом, а одразу після початку повномасшабного вторгнення росії почав облаштовуватися на Львівщині, де придбав кілька об’єктів нерухомості.
Чому просто збільшити кількість адрес недостатньо
Фахівці наголошують: оцінювати забезпеченість міста укриттями лише за кількістю споруд некоректно. Важливо враховувати, скільки людей може одночасно прийняти кожне укриття, де воно розташоване та скільки часу потрібно, щоб до нього дістатися.
Для Павлограда це особливо актуально через характер сучасних атак. Якщо людина перебуває на вулиці, у неї може не бути часу подолати навіть кількасот метрів до підземного укриття після сигналу тривоги.
Архітектор Павло Пекер, коментуючи ситуацію, зазначає, що модульні споруди необхідні насамперед там, де люди перебувають просто неба й не мають можливості швидко спуститися до підземного укриття. Зокрема, йдеться про зупинки громадського транспорту та інші місця скупчення людей. Отже, для міста важлива не стільки сама цифра «77 укриттів», скільки їхня просторова доступність.
Що говорить міська влада
У відповідь на інформаційний запит «Суспільного» Павлоградська міська рада повідомила, що в громаді налічується 77 захисних споруд цивільного захисту. Із них:
- 31 – сховища;
- 44 – найпростіші укриття;
- 6 – модульні укриття.
Міськрада зазначає, що разом із рятувальниками проводить перевірки захисних споруд щоквартально. Водночас на пряме запитання, чи достатньо укриттів для міста, конкретної відповіді не надала.
Разом із тим влада заявляє про подальше будівництво та встановлення нових споруд. До кінця 2026 року в Павлограді планують завершити будівництво двох протирадіаційних укриттів у закладах освіти та встановити ще шість модульних укриттів у місцях масового скупчення людей. Місця для них мають визначати саме з урахуванням концентрації людей.
На будівництво протирадіаційних укриттів у 2025–2026 роках, за інформацією міськради, залучено понад 31 млн грн із місцевого бюджету, понад 44 млн грн з обласного та понад 119 млн грн із державного бюджету.
П’ять років війни – а проблема залишається
Таким чином, ситуація з укриттями у Павлограді має дві сторони.
З одного боку, місто має мережу захисних споруд, регулярно їх перевіряє, будує нові укриття та планує встановлення додаткових модульних конструкцій.
З іншого — реальний досвід мешканців свідчить, що формальна наявність укриття не завжди перетворюється на можливість безпечно ним скористатися. Для людини, яка почула вибух або побачила політаючий в небі «шахед», не має значення, скільки укриттів загалом є в місті. Важливо, чи є безпечне місце поруч і чи можна туди потрапити за лічені хвилини. Поки мешканці окремих мікрорайонів змушені долати значні відстані до найближчого укриття, а люди, які перебувають на вулиці, не мають достатньої кількості модульних споруд, проблему не можна вважати остаточно вирішеною.
Павлограду потрібна не просто карта з десятками адрес. Необхідна система, за якої в кожному районі, біля основних маршрутів, зупинок і місць масового скупчення людей буде реальна можливість швидко знайти захист.
Григорій Луговський
* * *
Цей матеріал став можливим за підтримки програми «Голоси України» / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу.
«Голоси України» / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
