Після початку повномасштабного вторгнення Максим вирішив добровільно вступити до лав ЗСУ. До війська хлопець працював у мережі будівельних магазинів. На той момент йому був 21 рік. Він прийшов до військкомату, але одразу його не взяли.
«Мені тоді сказали: «Хлопчик, іди звідси. Не мішайся», — розповів Максим.
Як повідомили «Суспільне Дніпро», хлопець залишив номер телефону та став чекати на дзвінок. Перш ніж йому запропонували здобути військову спеціальність, минув не один місяць. Максим розраховував, що навчання триватиме недовго. Однак у Військовому коледжі сержантського складу, що у Львові, хлопець провів два роки. Навчався за піхотним напрямком, а у 2024 році закінчив коледж у званні молодшого сержанта та підписав контракт.
Немає нічого нереального
Після випуску близько року Максим відслужив у київській бригаді, де був головним сержантом роти. Згодом вирішив перевестися до дніпровської 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле». Нині він служить головним сержантом роти ударних безпілотних авіаційних комплексів на Запорізькому напрямку.
«Є такі позиції, на які не всі можуть піти. Люди вагаються, бояться. А коли туди заходить головний сержант роти, показує, що можна зайти й виконати завдання, люди це бачать, міняють тебе і самі заходять на такі позиції», — розказав військовий.
У його бригаді знають, що для Максима власний приклад — не просто спосіб командувати. Він сам виходить на позиції, показує, як працювати, і допомагає іншим подолати невпевненість. Так само він прийшов і до роботи з дронами.
Спочатку просто допомагав екіпажу: виносив борт, спостерігав за роботою хлопців, розбирався, як усе відбувається. Однак згодом вирішив, що хоче сам керувати дроном. До цього він уже проходив навчання на «Мавік» у бригадній школі.
«Сказав: «Дайте мені пульт, дайте мені дрон. Я не хочу бути обузою», — сказав Максим.
Тепер він радить тим, хто планує долучитися до війська, за можливості заздалегідь опанувати базові навички роботи з безпілотниками.
«Якщо плануєте долучитися до війська, краще ще до служби отримати такі навички. Зараз є цивільні курси, де можна навчитися керувати дроном, отримати сертифікат і прийти до війська вже з базовою підготовкою», — зазначив військовий.
Слідуй за мною, роби як я!
Для Максима важливо не лише самому виконувати завдання, а й передавати досвід побратимам. На думку хлопця, коли сержант власним прикладом показує, що певне завдання можна виконати, військовим поруч легше подолати невпевненість.
«Дивись, сержант, слідкуй за мною, роби, як я. Ти показуєш своїм прикладом, що немає нічого нереального», — сказав Максим.
Вдома на нього чекають дружина, маленький син і мама. З рідними він підтримує зв’язок телефоном. Коли дружина приїжджає, вони намагаються провести час разом — поговорити та прогулятися.
Максим говорить, що має багато мрій, однак зараз його головне бажання — щоб закінчилася війна і він зміг повернутися до звичайного життя разом із родиною. Водночас залишати військо найближчим часом не планує: за контрактом йому залишилося служити ще три роки, після чого він хоче продовжити військову кар’єру.
Раніше «Особи» розповідали про канадського ветерана, який завітав до Дніпра.
