Захист енергетики залізобетоном і ППО – ви все бачите. Підготовка до ліквідації наслідків обстрілів – мерзнемо разом. Але ще не пізно хоча б зараз впрягтись, щоб робити правильні речі на майбутнє. Для цього потрібно єдине – Володимир Зеленський повинен перестати вітать в облаках і взять в рота слово «мобілізація». Ні, не ту, що багатьох лякає. А ту, що змусить державу швидко будувати необхідні для порятунку речі. І зробити це має саме Зеленський, бо саме він до наступних виборів (коли б вони не були) є нашим Верховним Головнокомандувачем. І саме він має виправляти свої косяки.
Для правильного визначення лікування спочатку треба правильно діагностувати хворобу. Наша хвороба виглядає так: розбиті всякі генераційні потужності, які виробляють ток і тепло, постійно розбиваються підстанції, які доставляють електроенергію до квартир. Значний урон наносять ракети, але сумарно куди більша шкода наноситься шахедами.
Людство придумало три види захисту від таких атак.
Перший – це розбити ворога на його землі. Симетрично знищити його енергетику, розбити його виробництва ракет та пускові установки. Для цього потрібно аби було чим бити.
У військових вистачило креативу з малими дронами і ефекту неочікуваності на одну «Павутину», яка розбила частину бомбардувальників Путєна. Але не всі.
Також вистачає сил відігнати рашистські кораблі від нашого берега в Чорному морі, але вони все рівно випускають по нам «калібри». Тобто море ми контролюємо дуже умовно.
Трошки ударів по рашистським танкерам були, але вони припинились. Всього на Путєна працює не п’ять, не двадцять, і не сто танкерів. Тіньовий флот налічує приблизно 700 танкерів. Щотижня в плавання відправляють приблизно три десятки танкерів, які курсують між РФ і Азією, тож арешт чи «поранення» кількох штук – взагалі не вирішує наших проблем.
Союзники вже чотири роки проявляють твердість і рішучість в одному-єдиному аспекти підтримки України – нам не дають ракет, щоб розфігачити рашистську глибинку. Тому досі розраховувати на «томагавки» чи «тауруси» – ознака інфантильної деменції. Треба робити свої дальнобої. Кращі санкції – накладені своїми руками.
А що ми маємо?
Виробництво дальнобоїв на десятки мільярдів гривень в останні роки було каналізовано дружбану Зеленського. Відтак інші виробники не отримували достатньо замовлень, які б давали їм можливість конкурувати. А замовляти великі партії дронів іноземцям – це ж вообще нонсенс! Бо «Україну можуть грабувать тільки українці». А точніше тільки ті українці, що є дружбанами Верховного головнокомандувача.
В результаті ми маємо найдорожчу промокомпанію «фламіндічів» замість трьох тисяч ракет, які Зеленський обіцяв ще минулого року. І діпстрайки від «Файер пойнта», які вважаються найкращими в Україні, але вони гірші від шахедів.
Тому всі минулорічні зусилля розбити рашистські НПЗ призвели лише до тимчасового дефіциту бензину в Росії. В принципі там все ремонтують і відновлюють.
Ще раз. Замість найкращих дронів і ракет, які ми могли б мати, ми маємо найкращі дрони і ракети, що зміг зробити один дружбан Зеленського. Тому Путін і висморкався на інфантильну погрозу:
«Якщо погрожують блекаутом, наприклад, у столиці України, то повинні знати в Кремлі, що буде блекаут у столиці Росії».
І що, хоч щось значне розвалили Путіну після цих погроз? Позвав старшого брата розібратись з хуліганом на шкільному подвір’ї? І що, старший брат прийшов тебе захистить?
Путін зумисно забиває на енергетичні перемир’я, бо так він демонструє Трампу свою силу, перевагу і непокобєлімость. Саме ці речі і поважає Трамп – силу і зверхність. І саме з огляду на такий розклад він і вирішує, що треба сильному дракону віддати саму красіву тьолку з європейського села, бо вона в мініюбці прийшла на прикордонну діскатєку, тому її і трахнули сильні варвари з села за річкою, тож тепер нічого жалуваться, сама винувата, що чинила опір, могла б обійтись чистим ізнасилуванням без таких сильних побоїв.
Тож Трамп нас постійно і зливає в унітаз, отак і виходить ракетний голод для «патріотів», які і пропускають балістику по ТЕЦ. Щоб тьолка швидше перестала кобєнитись і ізображать з себе целочку-недотрогу.
У красивої України була можливість для активного самохисту була – це власні засоби для контратаки. Але у цій якості ми отримали фламіндічі((( Ну і також серію самітів-ху*мітів і нікчемних двосторонніх угод, якими Єрмак з Зеленським розважали нас два роки, бездарно втрачених на ніочьомну суєту і пусті обіцянки коаліції імпотентів посилити нашу ППО. І до того ж купа народу в Офісі президента і Кабміні замість важливих речей займались придворною суєтою, впусту витрачаючи час і зусилля.
Другий вид захисту енергетики від ударів Путєна – це ППО, щоб збивати в повітрі його ракети і шахеди, якщо не можеш знищити їх на землі ще до пострілу.
Про антиракетні заходи я сказав вище – з трусливими союзниками в сонних зонах комфорту кашу зварити не вдалось. Але найбільший сумарний збиток нашій енергетиці за ці роки нанесений відносно дрібними укусами «шахедів».
Рік за роком шахеди пристрілювались до України. У 2024 році ЗМІ повідомляли, що рашисти збільшують їх виробництво в рази. Бо вони вже встигли побудувати у себе заводи, отримали китайські компоненти, почали найм іноземних робітників для конвейеру. І більше не залежали від поставок з «аварійного» Ірану. Тобто треба було вже тоді бігти-летіти для організації випуску антишахедних дронів.
І тут ми вперлись в ту саму проблему з пункту один: якщо віддати мільярди на зенітні дрони, і тим більш іноземцям, які вже встигли розробити технологію, то тоді мільярди доведеться виривати з рота у Міндіча. А це не по-товаріщєскі. І вообще – зароблять в Україні можуть тільки українські дружбани президента. Краще з іноземним паспортом, щоб могли швидко продьорнуть подалі від дурацьких питань НАБУ «А хто ще в темі і в долі потоків на дроноробстві?» І по ходу за такі вопросікі нехіло б і саме НАБУ та САП розвалити, але це тема вже іншої розмови)))
Тож виробництво зенітних дронів було провалено. І фактично їх більш-менш потужні поставки почались тільки у січні 2026 року, коли енергетика вже трималась на соплях, ізолєнті і поодиноких захисних спорудах.
Третій спосіб захистити енергетику – побудувати залізобетонні споруди. Щоб хоча б пасивні елементи спрацювали, якщо не вдалось знищити ударні спроможності ворога в РФ і не вдалось позбивать їх в повітрі.
Ще після перших «блекаутів» у 2022 році Кубраков і енергетики почали щось робити для захисту споруд. Погоджували з воєнними проекти для протидії шахедам тодішніх модифікацій (причому у воєнних були сволочі які тупо брали хабарі за погодження, але це була копійчана проблема на фоні головної і там крохоборів вроді як розігнали, хоч і без арештів).
Але Кубраков і його команда молодая не змогли достатньо твердо сказати “ні” улюбленим підрядникам з «Укравтодору», яких на основі попередньої довіри і найняли на перші об’єкти. Тому підряди на захист підстанцій вийшли настільки гігантськими (мова йшла щонайменше про сотню мільярдів гривень), що Шмигаль злякався таких обсягів для підрядників опонента Єрмака (Кубраков тоді взагалі ледь не викривачем НАБУ став). І уряд за погодженням з ОП тоді припинив фінансувати напівпідземні захисні споруди, хоча їх будівництво вже почалось. Відтак в полях завмерли недобудовані «черепахи», які мали б вмістити в собі великі підстанції цілком, щоб рашисти не могли однією ракетою розвалити енергомережу України.
Відмова була, в певному сенсі, резонна. Мовляв, якщо рашисти пришлють по одній «черепасі» півдесятка ракет, то це все рівно не захистить. І купа грошей буде викинута на маржу для кубраковців.
Але це лише частина правди. Бо треба для таких ударів ще назбирать стільки ракет (підстанцій набагато більше, ніж ТЕЦ). І треба щоб всі ракети долітали. Тож це однозначно могло мінімізувати ризики руйнувань системи. Але не шмагла)))
Тоді у 2023 році зосередились на частковому захисті підстанцій. Коли над землею будується захист лише трансформаторів. Це такі гігантські будівлі з залізобетону, довкола яких ще мали б робити і чисто металеві решітки, щоб ракети і шахеди вибухали на них, тобто за кілька метрів дві бетонної захисної споруди. І це б реально спасало. На фотографіях з сайту Мінрозвитку видно як виглядають ці захисні споруди, коли вони повністю завершені:
Однак в Укренерго дуже хотіли зекономити найбільше грошей. Ціни будматеріалів поужимали так сильно, що за антикорупційною фотогенічністю прийшли до відсутності будь-якого інтересу у будівельників робити роботу. Не те що оверприбутку – маржу взагалі висушили нижче нуля по багатьом об’єктам. І тому зараз є незавершені об’єкти, у яких немає металевої огорожі. І шахеди вже пробивають бетон. До того ж і самі шахеди стали кращими від 2022 року. Тепер вони несуть не 40 кілограм вибухівки, а майже сотню. Тож великі підстанції і розбиваються краще. Це об’єктивний фактор.
Але там де є добудований металевий захист – справді працює. На фото видно, як захист витримав удар шахеду:
(В «Укргідроенерго» і «Енергоатомі» взагалі ніхто не знає, як попиляли мільярдні кошториси. У гідроенергетиків головним підрядником на мільярди гривень обрали житомирську товку, чиїм найбільшим досягненням до того був ремонт місцевого сміттєзвалища. І от з мусорної грязі зразу в енергетичні князі – понятно що це не безкоштовний перформанс. В «Енергоатомі» пізніше всіх енергетиків почали чесатись з захистом – коли сам Зеленський з трибуни ООН заявив про незахищеність атомних об’єктів. І тепер ми від НАБУ знаєм про бажання угрупування Міндіча мати 15% з захисних споруд, а якщо хто не согласен, то є бажаючі і за більший відкат взяти на себе мільярдну ношу…)
Однак це все подробиці. Узори трешаку. В загальному сенсі – всі ці будівництва були якимись ініціативами знизу або ж ситуативною реакцією на посилення обстрілів. А загалом державна машина постійно спрацьовувала на розслаблення зусиль. Зупиняли фінансування, бо а вдруг Путєн не вдарить, а ми замість чєвото важного загонім дєньгі куда-то нєпонятно зачєм?
Опять же црушники наприкінці Байдена два роки тому організували взаємний мораторій Росії і України на жорстокі удари по енергетиці. Та і зими були теплі. «Вова фартовий, проскочім». Ось це і була державна політика в галузі енергетики від міністра Галущенка та Єрмака, які тримали Зеленського в теплій ванні. Плюс як завжди створювали можливість для корупційних потоків на Великому атомному будівництві. Централізовано закопувати гроші в рашистські енергоблоки для Хмельницької АЕС куди приємніше, ніж бігати за кожним міністром чи губернатором, аби ті відкатували з розрізнених об’єктів.
До того ж закопувати тонни мільярдів в Атомну станцію, яка почне давати ток років через десять – це ж не будувати децентралізовану енергетику, яка тут і зараз зробить Україну менш залежною від ударів Росії. За це можна і медаль від Путіна получить в случаї окупації. Але це предмет для іншої розмови, тут СБУ мало б перевіряти державну зраду, але про що це я((((
Тож повертаємось до реальності. А тут у нас продовжуються ремонти шкіл і лікарень, як ні в чьому нє бивало. Бо заміські підстанції – то городським виборцям не видно. А цивільні об’єкти в тилу разом з асфальтуванням – це ж харашо для рейтингів. Опять же це створює у тилових виборців ілюзію відсутності війни.
Основна маса киян, житомирян, дніпровців, львівян чотири роки отримували війну лише через шахедні удари Путєна та тимчасові погіршення зі світлом. Так, звісно залінковані з війною українці отримують похоронки, організовують збори для своїх воїнів. Але погодьтесь, що чисто статистично таких менше. Тилових цивілів більше в рази. Тож саме вони будуть робити результати виборів. Тому виборному президенту і виборним мерам не можна сильно дратувати тилових. А треба підтримувати комфортне відчуття далекої АТО на фоні будівництва парків, ремонтів цивільних об’єктів, житла. Ось так ми і отримали розслаблену армію тилових, але це предмет для іншої розмови про Верховного Головковерха(((
Отже з вищеописаного діагнозу цілком очевидно, що час по ракетам вже втрачений. Там тепер Федоров буде думати як розпетлять, бо назначить його міністром хоча б два роки тому Єрмак не давав, а своїх мізків не хватало. З децентралізацією енергетики нехай у Шмигаля голова болить. Хоча він настільки бюрократичний бюрократ, що до осені буде збирать від регіоналів пропозиції як нам дальше жить.
А по будівництву захисту можна хоча б щось.
Вже є досвід, вже працює Агенція відновлення, якій хоча б на зиму доручили захищати трансформатори залізниці і обленерго.
Але робити набагато більше – не дуже виходить. Бо виявилось, що на ринку тупо немає вільних будівельників. Так, частково їх нема через мобілізацію в ЗСУ. Але в основному через іншу причину. Тому що всі вже зайняті роботою, але не тою що нам треба.
Зараз валить реклама «елітних житлових комплексів, вкладивайте сваі дєньгі, вєдь даже прі Путєні нада будєт как-то жить».
В «Прозорро» – мільярди на лікарні і школи в тилу і навіть в обстрілюваних прифронтових містах, де їх розбивають заново. Тільки в тиловому Києві тільки один Київавтодор за вторгнення протендерив 15 мільярдів гривень з місцевого бюджету “від Кличка” та субвенцій з державного бюджету “від Зеленського”. Не кажучи за всякі дорогі до Буковелів і «нам тут очєнь нада уліцу в нашем кварталє, а то ходовая бьйотся».
Ще раз – це мільярди на покращення існуючих об’єктів та будівництво нових у той момент, коли фактичне населення на території України різко зменшилось. Це все те, що могло б почекати до кінця вторгнення ̶і̶ ̶т̶о̶д̶і̶ ̶в̶ж̶е̶ ̶д̶о̶н̶о̶р̶с̶ь̶к̶і̶ ̶г̶р̶о̶ш̶і̶ ̶̶̶н̶а̶ ̶в̶і̶д̶б̶у̶д̶о̶в̶і̶ ̶і̶ ̶п̶о̶п̶и̶л̶я̶л̶и̶ ̶б̶. Але ж труси від версаче самі себе не куплять, і їх треба купувать постійно, не чекаючи замир’я. Тому і пиляють чиновники всіх рівнів – мери, губери, міністри і президент. І роблять це на політично вигідних об`єктах: «А вдруг завтра вибори, а я нє готов?»
Тому вихід такий: Верховний Головнокомандуючий під час військового стану має заборонити всі цивільно-тилові будівництва окрім промислових та військових. Всі будівельні компанії мобілізувати на об’єкти, що важливі для обороноздатності. Асфальтування і закриття сіткою траси біля фронту набагато важливіше від тилової дороги. Бо тут від швидкості автомобіля залежить чи є шанс втекти від дрона. А в тилу – ну, пішки походите поки не відбились від Путєна. Все таки війна, а не уютне АТО.
Це не означає, що мобілізація будівельних компаній означає волонтерську роботу. Мінбудівництво Олексія Кулеби нещодавно провело через уряд необхідну нормативку, в якій визначено, що будівельні фірми можуть призначати нормальні зарплати робітникам з подвійним коефіціентом біля лінії фронту. Прибуток – дозволили 15% (заплати податок і спи спокійно). Але ціни будматеріалів повинні бути ринковими, щоб в них не ховали в них маржу для «конвертів».
Зараз ситуація з будматеріалами така. Один замовник може чесно замовляти арматуру по 32 тисячі за тону, у другого 41, а у третього вообще 60 і стєклянні глаза «а што ви мнє сдєлаєтє». Тож треба централізувати для однотипних об’єктів закупівлі будматеріалів, як Агенція відновлення намагається зробити для захисту трансформаторів обленерго. І відповідний Центральний закупівельний орган у Держвідновлення вже є. Але якісь подлі урядові конкуренти блокують його роботу(((
Також ціни будматеріалів для цих об’єктів повинні бути відкритими, щоб «Наші гроші» могли їх перевіряти. В принципі Держвідновлення це вже робить, тож треба зберегти цей досвід.
Отже потрібно зробити так, щоб у будівельних фірм просто не було варіантів для ухилянтського маньовра. Щоб тільки для фронту, тільки для перемоги. Бо інакше… чому ви думаєте, що ми не будем окуповані від Сяну до Дону?
Юрій Ніколов
