У Дніпрі поліція не може або не хоче впоратися з власником престижної іномарки, який повадився регулярно порушувати правила паркування у дворі багатоквартирного житлового будинку.
Останні тижні, може десь із місяць, жителі дев’ятиповерхівки на проспекті Богдана Хмельницького, 138 спостерігають ту саму картину. Кожного дня на газоні, що у дворі, “паркується” чорний із тонованим склом “Хюндай”. Вочевидь, автівка – з престижних. Нагадує “членовоз”, на якому возять високопосадовців. При цьому власник, принаймні той, хто нею користується, знімає номерні знаки, ховає їх в багажник та йде собі кудись крізь сусідні двори. А під кінець робочого дня, вертається, чіпляє знаки і їде.
Це молодий чоловік міцної статури: широкий у плечах та зростом під 2 метри. Судячи з його “хюндаїща” на газоні, індивід явно зависокої про себе думки, вважаючи, що не такий як всі, а тому пропорційно своєму статусу – зросту, вазі та статкам – заслуговує на ексклюзивний комфорт. І зухвале порушення правил тому – не перешкода.
З цього моменту історія починає обростати цікавими нюансами.
Перший. У будинку мешкає співробітниця поліції. Вона ходить у цивільному. На її приналежність до правоохоронного органу вказує патрульна, яка кожного ранку приїжджає за нею. На одному з фото зафіксований поліцейський, який очікує, поки жінка спуститься. Зрозуміло, що він бачить “Хюндай” без номерних знаків на газоні, але… ніяк не реагує. Ніби все гаразд – так і треба. Коли посадовиця виходить, вона сідає до службової машини і та везе її до місця призначення.
Другий нюанс, не менш цікавий. У дворі паркується й інший співробітник поліції. Але не з будинку № 138. Його авто дуже схоже на той “Хюндай”: воно таке саме чорне, дорогезне, пафосне. Цей поліцеський – завжди у формі. Ну, ду-у-уже, м’яко кажучи, вгодований, попри свій відносно молодий вік і сурові поліцейські будні. Не борець сумо, але, схоже, просувається в тому напрямку. І як йому фізичні нормативи складати вдається, якщо таке ще практикують? Щоправда, його зафіксувати на фото не вдалося.
Прикметно – він, буває, ставить свою автівку хоча й на асфальті у дворі, але дуже близько до безномерного “Хюндая” шафоподібного крутелика. Тобто, теж не може не помітити порушення. Але оскільки все триває, то і для цього поліцейського начальника нічого протиправного, виходить, не відбувається.
Задля вирішення ситуації я зателефонував на 102. Виклик о 9:12 прийняла чергова Світлана, принаймні, так вона назвалася. Оскільки звертаюся до поліції не те щоби регулярно, але таки періодично, то у всі минулі рази протягом років достатньо було тільки повідомляти своє ПІБ та дату народження. Цього ж разу Світлана зажадала й повну адресу проживання. Чи не для того, поцікавився у Світлани, аби принагідно поділитися нею з порушником на “Хюндаї”? Ні, відповіла – просто так треба. Гм… Минулі рази ніби і не вимагалося, а зараз – вже треба. Ну гаразд, сказав. Моя особиста адреса, звісно, ніяк не стосується того, що у дворі, але нехай.
Швидко, десь хвилин за 5, на місце прибуває “патрулька” з бортовим номером 2342. Один з поліцеських передзвонює мені (висвічується номер – 050 08 01 577) , аби запитати, чи не хочу я бути присутнім на місці події? Ні, кажу, це ж не мій “Хюндай”… Та й ліфт не працює, а я вже сьогодні виходив. І для чого мені там бути? Щоби що?
Патрульні оглядають чотириколісне одоробло, обходять зі всіх боків, дістають планшет, намагаються щось розгледіти крізь лобове скло, фіксують і… їдуть. “Хюндай” лишається на місці.
Що іще цікаво, то, приміром, для співробітників КП “Жилсервіс-5”, які опікуються прибудинковою територією і косять траву на тому газоні, знайти власника не становило жодної проблеми. Бо у день покосу той на потрібний час від’їхав. А потім повернув автівку назад, на вже скошену травичку. Мабуть, для поліцейських встановити власника – задачка куди важча.
За дві години, об 11:32, звертаюся на 102 повторно, аби поцікавитися, як просуваються справи. Чи це уже все і від поліції більше очікувати нічого?
Невдовзі, об 11:45, мені передзвонює інспектор Денищенко (067 62 32 932), дізнається про ситуацію і… обіцяє новий наряд. А навіщо був той? Якого “хюндая” вони тоді приїжджали? Просто? Прокаталися…
В очікуванні, починаю ментальну самооборону від гнітючих конспірологічних теорій, що мимоволі беруться досаждати, з приводу цілі і можливої місії того монстра на газоні. Зокрема, прикидаю, скільки вибухівки в тротиловому еквіваленті може уміститися в його “чреві”? Далеко не факт, що вона там є, але поки не маю однозначних спростувань підозр, то… чому б не припустити? Навряд чи вона у випадку наявності, уся призначалася б виключно для мене, бо ж людина я не так медійна, але… теж міг би постраждати у випадку задіяння пекельного механізму. Ракети, “шахеди”… Так тут ще й бісів “Хюндай”. А раптом, справді “рвоне”?
Ну, а як не вибухівка, то, може, наркота якась чи зброя… Та мало що там може бути… Цього “Хюндая” без номерних знаків на газоні теж не мало бути – в принципі! Але якщо він там є, то чому б у ньому не опинитися усьому тому? Та ще й у таку буремну днину… Якраз тоді “побєдобєсіє” на красній площі йшло…
Час спливає, а обіцяного інспектором Денищенком екіпажу все немає. Чого не скажеш про “Хюндай”: як стояв, так і стоїть. Поки тихо…
Минає година… Ще одна. Ну, явно не поспішають… Оце, блін, поліція, реформована наша…
Чи там зрозуміли, що під час війни їм працювати не обов’язково? Головне тільки, щоби бронь від фронту обов’язково була – оце “святе”, а все інше – то вже таке… А може їхали та й не доїхали? У ДТП втрапили, бо так спішили чи, не приведи Господи, на міну диверсійну наскочили, спеціально для них приготовану? Або з ворожого FPV-дрона гранатою підступною по ним шарахнули… І я марно грішу на безневинних героїв патрульної служби. Виникає гостра потреба з’ясувати!
О 13:45 дзвоню на 102 з приводу того самого “Хюндаю” вже втретє. Скаржуся на інспектора Денищенка через відсутність обіцяного екіпажу.
За 10 хвилин, о 13:55 мені дзвонить ст. лейтенант служби моніторингу Шинкарук (066 84 90 892) і бадьоро звітує: евакуатора в наявності немає, автівка без номерних знаків – не порушення, а встановити її власника не видається можливим. Навздогін уточнює, що вона в розшуку не перебуває. От, власника не знає, а те, що автівка не врозшуку – знає! А за такої ситуації будь-яке втручання поліції – не передбачається.
Все! Автохам опинився під надійним, залізобетонним, куле-снарядо-шахедо-ракето-непробивним захистом патрульної поліції Дніпра! Навмсино ховаючи номери з поставленого на газоні “Хюндая” – він знав, що так і буде. Так і сталося!
От саме про таких поліцейських “чортів” і написав пісню, хто хоче – можете послухати. Навряд чи хтось з наявних гуртів відважиться її заспівати, тому виконує – штучний інтелект.
Олексій Мазур, Дніпро
