Я мав певні упередження щодо книжки Андрія і Тетяни Портнових «Дніпро. Біографія великого міста в степу», бо коли знайомився зі змістом відомої монографії Андрія Портнова «Dnipro: An Entangled History of a European City», мені її перспектива погляду на наше місто здалася суперечливою.
Утім, відвідавши презентацію книжки й особисто поспілкувавшись з одним з авторів — Тетяною Портновою, я був приємно вражений вичерпними відповідями на мої питання і загалом дуже сучасним і всебічним поглядом авторки на складну і фрагментовану історію Дніпра.
Проте, узявши до рук і погортавши придбаний примірник, мені одразу впали в очі дві вади. Вади, якщо зважати на мету, заявлену в назві. Тобто так розповісти про історію міста Дніпро, щоб отримати добре знайомство з його «особистістю». По-перше, книжка видана «Віхолою». А це видавництво орієнтується на чіткий формат: легкий наукпоп, що радше є читанням для розваги й відпочинку, ніж для просвіти й задоволення гострої цікавості. А друге те, що безпосередньо біографії міста відведено лише 150 сторінок не дуже великого формату. Для кожного, хто живе в Дніпрі й бодай побіжно занурений в усі періоди історії міста й хоч трошки знає його історичну й сучасну географію, є очевидним, що неможливо вмістити в такий малий об’єм неакадемічного тексту хоч якесь цілісне уявлення про складну й насичену історію міста. Звісно, авторам нічим дорікнути не можна, бо вони лише погодилися на правила гри, що їх встановила «Віхола». Тож удвічі цікавим було дізнатись, як автори впораються із задачею розповісти про Дніпро легко, вичерпно й коротко.
Забігаючи наперед скажу, що, на мою думку, із задачею не впоралися. Звісно, про всі важливі віхи й персони всіх періодів хоч побіжно, але згадано. Проте біографія вийшла суттєво однобічною, бо оповідь майже повністю зосереджена на «індустріальному» наративі Дніпра. Тобто на столітті від кінця 1880-х до розпаду Радянського союзу. Столітті, коли Катеринослав-Дніпропетровськ був промисловою столицею російсько-радянської імперії. Але такий звужений погляд не дає змоги осягнути наше місто як насправді щось набагато більше, ніж промисловий центр на правому березі річки Дніпро, що зреалізував свої імперські амбіції, ставши в певний період містом «союзного значення» і погрожуючи всьому світу апокаліптичним «ядерним щитом миру».
Майже нічого не дізнаємося про козацькі початки Дніпра: про Новий Кодак і агломерацію козацьких поселень навколо переправ через Дніпро й Самару. І про легендарні пороги й лоцманів. Від закладення Катериною Преображенського собору до відкриття залізничного мосту через річку теж трапилося чимало легендарних подій, про які майже не згадано. Уже понад 30-ти річний період історії міста за незалежної України теж не проаналізовано, окрім риторичних декларацій про Дніпро, як новий форпост української Незалежності й головне тилове місто. І це при тому, що за останні 34 роки відбулися докорінні зміни в економічній структурі міста, його обличчі й головне — в ідентичності містян. А найсуттєвіше — у тексті нічого немає про роль унікальної географії у виникненні й формуванні міста. Нічого, окрім захоплення українським степом.
Автори намагалися поставити історію міста в ширший контекст історії радянсько-російської імперії і загалом Європи і світу. Я повністю підтримую цей підхід, але ж не коли йдеться про такий маленький текст! Наслідком маємо екскурси в історію Великого степу аж від давнини, в економічні проблеми Російської імперії, особливості репресивної політики радянської влади тай таке інше (тобто, що й так має знати менше-більше освічений українець, який має смак до читання). Це залишає ще менше текстового простору для біографії Дніпра. Ще більше тексту крадуть занурення в побутові деталі життя міста під час воїн, революції, репресій, голодомору, які нічого унікального не розповідають про місто, бо є загалом типовими для всієї тодішньої Російської імперії та Радянського союзу. Тож на біографію Дніпра маємо вже не 150, а десь 100 сторінок.
Утім, хоч текст Портнових і не можна вважати вдалим для знайомства з Дніпром, написаний він дуже якісно й має що запропонувати тим, хто полює за цікавими фактами його історії. Я для себе знайшов цінні деталі про життя єврейської громади, особливо про події Голокосту і єврейських погромів. Прояснив деякі міфи, як то «дніпропетровський клан». Узяв до власної скарбнички дотепів декілька гострих зауважень авторів, наприклад, про колоніальний характер промислового буму Катеринослава й що до революції головними туристичними принадами міста були пороги, історичний музей і… заводи. І все ж у книзі є одна перлина: огляд усіх важливих виданих текстів про історію Дніпра, починаючи з роботи Яворницького. Портнови бодай вказують шлях до більш глибокого знайомства з Дніпром. Хоча й тут можна посперечатися з авторами, додавши до переліку, наприклад, оповідь Микити Коржа і працю Феодосія Макаревського.
Тож замість біографії великого міста в степу маємо біографічну довідку з великим доважком лікбезу із загальної історії. Але й біографічну довідку можна скласти по-різному. Ця складена якісно й має ту перевагу, що вказує шлях для подальшого знайомства з Дніпром.
