24 лютого, у четверту річницю повномасштабного вторгнення рф, у Дніпрі в театрі «ДГУ» відбулася прем’єра вистави «Матінка Кураж та Снайпер Лютий».
Про це інформує пресслужба міськради.
П’єса присвячена студентам і випускникам дніпровських вишів, які загинули, захищаючи Україну. У виставі поєдналися різні епохи, різні досвіди війни та різні покоління — щоб поставити головне запитання: чи здатне людське серце зберегти світло, коли навколо темрява.
«Тема війни зараз найболючіша, але я хотів знайти особливий підхід до неї. Оскільки Дніпро — це гордість України, наші проєкти присвячені людям, якими місто може пишатися: студентам і випускникам, молодим хлопцям, які загинули, захищаючи нашу землю. Мені спала на думку ідея взяти героїню великої антивоєнної п’єси Бертольта Брехта і перенести її в нашу сучасну війну. Вона приходить із XVII століття, з Тридцятилітньої війни, і мені було цікаво — чи зможе вона порозумітися з нашим сучасником? Чи здатна людяність вижити в будь-якій війні?» — розповів драматург, автор п’єси та керівник театру «ДГУ» Григорій Гельфер.
Вистава «Матінка Кураж та Снайпер Лютий» — своєрідний сиквел до відомої брехтівської історії. За сюжетом головна героїня з Тридцятилітньої війни опиняється «на нулі» — на лінії бойового зіткнення сучасної російсько-української війни. Там вона зустрічає снайпера з позивним Лютий — вчорашнього студента-історика Сашка Мельника, який має наказ вчасно прибути на позицію та знищити ворога. Несподівана поява жінки ставить під загрозу виконання бойового завдання.
«Ми граємо цю виставу в день початку повномасштабної війни — це наша повага й обов’язок – говорити про людей, наших героїв, які роблять свою справу без зайвих слів. Вони зазвичай мовчазні та непоказні, а завдання українського мистецтва — озвучити те, що ми від них відчуваємо. П’єси Гельфера завжди про сьогодення, з гострими роздумами. Наше завдання — зробити складне доступним, перетворити розмову на сцені на живий, напружений діалог», — зазначив керівник театру «Віримо» та режисер-постановник Володимир Петренко.
Дніпровський театр «ДГУ» (сторінка про який існує лише у російській Вікіпедії, бо навіть офіційна назва цього закладу не перекладається українською) знаний глядачам постановками про людей, якими пишається місто. З успіхом ідуть вистави про Олену Блаватську та Вадима Сідура, нині в роботі — п’єса про Валер’яна Підмогильного. Останні два місяці команда працювала не лише над творчим процесом, а й власноруч облаштовувала нову сцену та глядацьку залу. Все встигли завершити до прем’єри.
Довідка:
Григорій Гельфер народився у 1954 році в місті Дніпро. Школярем відвідував літературну студію та почав грати у КВК. Вищу освіту за спеціальністю «прикладна математика» здобув у Дніпропетровському державному університеті на механіко-математичному факультеті. Після закінчення працював програмістом Дніпропетровського центру обчислювальної техніки та інформатики. Тоді ж писав гумористичні оповідання, п’єси під псевдонімом Григорій Аркадьєв, які друкувалися в «Літературній газеті» та журналах «Юність», «Крокодил», «Студенческий меридиан», «Перец». Тоді ж опублікував книгу «Место для Коноплева».
1984 року вступив до Московського літературного інституту ім. Горького на заочну форму навчання (спеціальність «драматургія»), який успішно закінчив у 1990 році.
1987 рік — став організатором, автором та художнім керівником відомої телевізійної команди «КВН ДГУ», яка з 1994 року була перетворена на єдиний у своєму роді театр «КВН ДГУ». За період існування колектив дав понад 1000 концертів в Україні, а також у країнах СНД, Німеччині, Ізраїлі та США.
2014 рік — у співавторстві з Євгеном Гендіним написав текст до пісні «Детка, это Днепр».
Депутат Дніпровської міськради III-го, IV-го и VII-го скликань, член постійної депутатської комісії з питань освіти, культури, молоді та спорту. Є керівником Художньої ради при міському голові Дніпра. Очолює міжнародний БФ «Культурна столиця».
Раніше “Особи” також інформували: У Дніпрі відкрили пам’ятник загиблим від бомб до 100-річчя митця Вадима Сідура.
