Пропоную історію, яка на час війни і обмеження конструкційних прав громадян є показовою для розуміння перспектив звернення до суду, сплати судових витрат і послуг адвоката (без врахування, звісно, неможливих у наших судах затрат на корупційну складову розгляду справи).
У 2019 році померла громадянка Г., її рідний брат К. звернувся у державну нотаріальну контору для оформлення спадщини на житловий будинок, де він проживав (сестра проживала окремо) і який навпіл з сестрою належав йому на правах сумісної часткової власності.
Державний нотаріус повідомив, що спадщину вже прийнято поданням 16.05.2019 відповідної заяви до приватного нотаріуса В. Хто цей спадкоємець, нотаріус В. повідомити відмовилась, і у видачі К. свідоцтва про спадкування відмовила на тій підставі, що заява про прийняття спадщини подана спадкоємцем за заповітом, а К. є спадкоємцем за законом другої черги.
Вважаючи інформацію про прийняття спадщини недостовірною, К. звернувся до суду, де з’ясувалось, що заява про прийняття спадщини подана внучкою сестри С. Вона десять років тому виїхала у США, вийшла там заміж і мешкає постійно.
Суд визнав дії нотаріуса законними, це рішення підтвердив і апеляційний суд, а касаційний Верховний Суд у складі суддів Коротуна В.М., Бурлакова С.Ю. і Червінської М.Є. відмовив у відкритті провадження, зазначивши у постанові від 19.11.20 що висновки апеляційного суду у його рішенні від 13.10.20 враховують правові позиції постанови Верховного Суду від 26.10.20?
Частки житла в натурі не виділені, К. оплачував газ на опалення всього будинку, тому був зацікавлений у оформленні власності спадкоємцем на свою половину, але згідно реєстру нерухомості і через півтора року після своєї смерті власником половини будинку була сестра.
На підставі статті 182 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої ухилення від державної реєстрації нерухомості оскаржується до суду, К. подав позов про зобов’язання зареєструвати успадковану нерухомість.
Рішеннями районного і апеляційного суду, без згадування і застосування статті 182 ЦК, відмовлено у позові.
Відповідно статті 412 процесуального Кодексу у випадку незастосування закону, що підлягав застосуванню, Верховний Суд скасовує судові рішення.
Постановою суддів Верховного Суду Коротенко Є.В., Зайцева А.Ю. і Тітова М.Ю. від 27.09.22 відмовлено у задоволенні касаційної скарги К. на рішення нижчестоящих судів.
Численні повістки про виклик до суду, а також копії судових документів, направлених за місцем реєстрації проживання С., повертались за спливом строку зберігання, судові засідання проходили без участі С. чи її представника, суд вважав можливим розгляд справ, оскільки відповідач повідомлений про суд належними чином.
Слідством у кримінальній справі, порушеній по факту підробки невстановленою особою документів під час оформлення спадщини, були допитані шестеро свідків, які показали, що С. десять років тому виїхала у США і там проживає постійно, на запит слідства Державна прикордонна служба повідомила, що інформація про перетин кордону громадянкою С. в період з 08.11.17 по 15.05.23 – відсутня.
Закриття кримінальної справи за відсутністю події і складу злочину затверджено ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.08.23, якою проголошено:
«Неможливість на теперішній час встановити місце знаходження С. та, відповідно, проведення її допиту, як і відсутність відомостей про перетин нею Державного кордону України, зазначених висновків не спростовує».
На протязі шести років «невидимка» С. не з’являлась, успадковану власність не реєструвала, коштів на утримання будинку не надавала.
Відповідно до статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. На момент вчинення правочину – подання заяви про прийняття спадщини – склад спадкового майна спадкодавця був невідомий для С., в заяві про прийняття спадщини вона зазначила:
«Все рухоме і нерухоме майно я приймаю»,
ніяких документів про склад і місцезнаходження спадкового майна ні у шестимісячний строк, ні потім вона не представила.
Істотною помилкою було сподівання на успадкування таких властивостей і якостей успадкованих речей, що мають значну цінність і можуть бути використані за їх цільовим призначенням.
Як виявилось у спадкодавиці Г. відсутні будь-які грошові кошти чи майно, наявне тільки речове право на 1/2 частину житлового будинку, при цьому частки з співвласником К. в натурі не виділені, приватна власність на прибудинкову земельну ділянку не оформлена.
На цій підставі з посиланням на статтю 229 ЦК України К. подав позов про визнання правочину прийняття спадщини недійсним.
Очікувано, без згадування та застосування у судових рішеннях статті 229 ЦК України, районний і апеляційний суди відмовили у позові, а суддя Верховного Суду Синельников Євген Володимирович, повертаючи касаційну скаргу К., застосував новаторський прийом.
Повноваження касінстанції визначені у статті 409 Цивільного процесуального Кодексу, а саме:
«скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд».
Виходячи з положень Кодексу К. просив – рішення судів про відмову у позові скасувати повністю і постановити нове рішення.
Суддя ухвалою від 27.01.26 встановив, що заявник просить скасувати рішення судів, але не зазначає, яке рішення необхідно прийняти за результатами розгляду справи по суті. З метою усунення недоліків касаційної скарги заявнику необхідно надати касаційну скаргу в новій редакції, у якій уточнити прохальну частину касаційної скарги з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 409 ЦПК України.
Тобто суддя вважає, що скасувавши судові рішення про відмову у позові повністю, може бути прийняте якесь нове рішення окрім задоволення позову.
Прийшлось переписати прохальну частину відповідно зазначених у статті 409 повноважень касаційного суду:
«скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд».
Ухвалою судді від 11.02.26 встановлено:
«у поданій до суду уточненій редакції касаційної скарги заявником не зазначено у якій частині оскаржені судові рішення підлягають скасуванню чи зміні, яке саме рішення необхідно прийняти за результатами розгляду касаційної скарги та вирішення позовних вимог по суті (задовольнити позов повністю або частково, визнати правочин недійсним, які зміни внести до судових рішень, у якій частині)»
– наперсточники відпочивають.
Скарга повернута без розгляду, чим вирішено питання Верховенства Права про доступ до суду.
Чому не зазначаються рішення нижчих судів, у яких теж багато «цікавих» моментів?
Тому, що окрім законів і кодексів, якими керуються судді нижчих судів, в Україні існує інститут кураторства, про який у своєму інтерв’ю «Судово-юридичній газеті» 21.10.2021 суддя Верховного Суду В.Князєв пояснив:
«Можемо згадати інститут кураторства суддів Верховного Суду. Я розумію всю дискусійність існування такої форми комунікації із судами, тим не менш він має і певні переваги – це швидка і ефективна двостороння комунікація між рівнем апеляції та рівнем касації не тільки з приводу судової практики, але і з інших нагальних питань, які виникають у суддів округу чи регіону»,
після чого через місяць судді обрали В.Князєва Головою Верховного Суду.
Як правозахисник, К. оприлюднював в пресі критичні статті про роботу суддів, в тому числі суддів Верховного Суду. Достовірність фактів з публікацій не спростовувалась, зате доступ до суду для К. було скасовано.
Невиконання команди «Фас!» кураторів може позбавити любимої роботи незалежного суддю.
Чи є сенс говорити зараз, в умовах війни, про такі дріб’язкові справи, коли ми знаємо про порушення кримінальних справ проти фігурантів корупційних оборудок на мільйони доларів?
Але ж вироків дуже мало, грошовиті підозрювані без невідкладного суду чекають спливу строку притягнення, встигають заховатися за кордоном, чиновники мають нерухомість і сім’ї за кордоном, ховаючись від декларування за біткоїнами, кількість придбаних легкових автомобілів зростає з кожним роком, а від пересічних громадян, при майже щоденному зростанні цін на продукти, чекають донатів для фронту.
Від впевненості у законність діяльності суддів залежить кількість «ухилянтів» і СЗЧ військових, оскільки захист Батьківщини – це захист законних дій влади, в тому числі її судової гілки.
В.Зайченко
