Пропонуємо майже детективну історію з Дніпропетровським заводом іграшки: куди він подівся, що стало з його майном, з чим лишилися працівники та яку роль в цій історії відігравали Президент України, суди, прокуратура та СБУ. І чому навіть сьогодні, через багато років, цей детектив продовжується.
Завод іграшки був створений у тодішньому Дніпропетровську в 1963 році на проспекті Поля (тоді – Кірова) на базі цехів райпромкомбінату Кіровського району. Швидко вдалося встановити виробництво продуктів з пластикових та м’яконабивних матеріалів. Це дало великий крок вперед у асортименті та кількості.
В 1980-х роках щорічно завод виготовляв понад півмільйона продуктів, асортимент складав майже сто одиниць, продукція йшла до 600 адрес СССР та багатьох країн світу. Це було одне з найбільших і найкращих у своїй галузі підприємство в Союзі. Тут було встановлено сучасне обладнання – в тому числі і для формування пластикових виробів. Також було встановлено виробництво продуктів з жорсткої ПВХ-плівки.
Першу атаку загарбників відбили
Майже два десятиріччя – до початку 90-х років – підприємством керував Іван Гуржій. А коли Україна стала незалежно, 30.12.1993р. через Фонд державного майна колектив підприємства отримав майно заводу: в державному реєстрі (№4-4571) з’явилося колективне підприємство з тією ж назвою.
В 1995 було відкрито ТОВ, якому були передані окремо розташовані будівлі. Директором цього ТОВ був ставленик багаторічного керівника заводу. Але через півроку цей керівник помирає. І посаду вирішив зайняти його син Юрій Гуржій.
Як зазначають працівники підприємства, півроку його правління вилилися у справжній розвал. Були вивезені всі іграшки, що знаходилися на складах. Також було вивезено й найбільш сучасне італійське обладнання, на якому крім іграшок можна було виробляти багато затребуваних на ринку речей. При цьому адекватних коштів підприємство не побачило.
Тоді члени колективу звернулися до фахівців – аби ті розібралися в ситуації. І невдовзі почули відповідь, що, згідно з документами, 90% нерухомості – виробничі та адміністративні приміщення – перейшли до іншої юридичної особи – залишилися хіба що порожні склади та ще табличка на вході. Після цього Юрія Гуржія звільнили з посади директора та запросили кризисного менеджера.
Як виявилося, кошти за нерухомість надходили чомусь не заводу, а якійсь фірмі – їх, до речі, відійшло окремо стояча одноповерхова будівля цеху. Всі інше вже належало ТОВ «ГІТіК» («Гуржій Іван Тимофійович та компанія»).
Колектив заводу звернувся до суду та виграв два процеси. Рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області від 29.07.97 по справі №ДІ-59 договір купівлі-продажу майна від 30.12.1995р., який підписали в.о. директора заводу Анатолій Святець та в.о. керівника «ГІТіК» Рена Животовська на суму 7 459 937 645 карбованців, був визнаний недійсним через те, що був підписаний з порушенням Уставу підприємства. Бо такі рішення повинні прийматися вищим органом підприємства – конференцією. Тим більш, що мова стосувалася уставного фонду. Але цього зроблено не було.
Після цього, щоб уникнути подібної ситуації у майбутньому, була створена виробничо-торгова корпорація «Дитинство». Завод стає засновником корпорації, і все його майно на суму у 9 600 000 грн переходить до неї (Договір від 15.06.1998р). І почалася знову нормальна стала робота підприємства.
Держава на службі у рейдерів
Але довго нормально працювати не вдалося. Юрій Гуржій і компанія не залишили бажання повернути втрачене майно. Він звертається до власника фірми, яка відхватила, а потім втратила одноповерхову будівлю з пропозицією повернути будівлі. Пропозиція була підтримана, але у них довго не виходило це зробити.
Врешті решт невідомим чином вони дійшли до тодішньої першої леді. Її, відомій своєю соціально направленою на дітей діяльністю, запевнили в тому, що мають плани по створенню на базі заводу
«виробництва дитячих реабілітаційних пристроїв-іграшок, опорно-рухових пристроїв для дорослих, нових видів колясок з електроприводом для людей з інвалідністю».
Займатися цим буде створений за участю фірми Гуржія «ГІТіК» Центр реабілітаційної техніки. З’явилося навіть звернення до тодішнього президента Леоніда Кучми, де просили підтримки «в усуненні перешкод Центру та затвердити його територіальне розміщення».
Забігаючи наперед, зазначимо, що ніякої роботи по створенню бази для реабілітаційних виробів так і не було зроблено. Бо й не збиралися – як у прислів’ї: «або падишах помре, або віслюк здохне».
Прохання було почуте. Напевно, наверху було вирішено допомогти «гарним хлопцям», які задумали добру справу. А адмінресурс ніхто не відміняв – як і бажання вгодити керівникам. Тому всі відповідальні структури знали, що треба підтримувати саме «ГІТіК». І вже 30.01.98р з’являється постанова Арбітражного суду Дніпропетровської області, яка відмінила попереднє рішення про визнання договору купівлі-продажу майна недійсним. Тому все треба було знов віддати фірмі Гуржія. Контрольний постріл зробив цей же суд 2.10.1998р по справі №Д23-71: своїм рішенням він
«визнав недійсними установчі документи ВТК «Дитинство» у часті внесення о Уставного фонду приміщень площею 8.747,5 кв.м».
Не зовсім зрозуміло виглядає те, що у судовому рішенні вказані лише назви приміщень та їх площа. Хоча кожне з них має затверджений у реєстрі підприємства ідентифікаційний номер. З якої метою це не було вказано, чому нема конкретики в такій важній справі – питання.
В цей час «Дитинство» намагається довести, що її незаконно позбавили майна, на лице рейдерство – і це повинно отримати правову оцінку. Були зроблені звернення до правоохоронних органів. 11.10.1999р слідчим відділом УСБУ в Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу за фактом крадіжки колективного майна у вигляді виробничих приміщень «Дніпропетровського заводу іграшок» (ДЗІ). А майно арештоване. «Відповідно, рішення про передачу майна у власність будь-якого суб’єкту господарювання, на який накладено арешт, може бути прийняте лише після закінчення провадження справою та рішенням суду», – про це повідомив перший заступник начальника ГУ БКОЗ СБУ В.Шеремет 28.01.2000р.
Ще чіткіше висловився начальник відділу прокуратури Дніпропетровської області А.Гавриленко. У листі до Ю.Гуржія він повідомляє, що з матеріалів вище вказаного кримінального провадження вбачається, що «посадові особи КП «ДЗІ» у 1995 році виготовили фальшивий протокол засідання правління підприємства про продаж частини виробничих приміщень ТОВ «ГІТіК». Крім того, договір купівлі-продажу між КП «ДЗІ» та ТОВ «ГІТіК» був підписаний без проведення індексації».
А що стосується майна, то оскільки воно є по кримінальній справі предметом злочинного зазіхання та визнано речовим доказом по справі, то «до завершення розслідування кримінальної справи майно передано на відповідальне зберігання директору КП «ДЗІ».
Також слід зазначити, що Дніпропетровське МБТІ дало припис про те, щоб «не призводити ніяких дій по відчуженню чи зміні власника вказаних площ».
Ці роки через обмеження підприємство майже не працювало. Нарешті змінилося керівництво ДЗІ та «Дитинства» – їх очолили люди, які свого часу тісно контактували з колишнім директором ДЗІ Іваном Гуржієм. І було вирішено домовлятися з його сином Юрієм, щоб арешт був знятий, а ситуація нарешті вирішена на користь рейдерів.
Тут з’являється цікавий документ: Додаткова угода до договору від 15.06.2001р. про те, що у договорі помилково вказана частина приміщень, які начебто не передавалися до Уставного фонду – тому у «Дитинства» забирають частину майна. Воно знову переходить до фірми Гуржія.
Звернемо увагу, що додаткову угоду від ДЗІ підписав заступник директора М.Гук. І тут незрозуміло: невже такі важливі майнові рішення, пов’язанні з уставом, приймає не вищий орган підприємства – конференція, навіть не директор, а якась людина, яка начебто відповідала за охорону праці.
Після цього арешт з майна був знятий. Юрій Гуржій знову зайшов на підприємство. Але замість виробництва обіцяної продукції для реабілітації все зупинилося на розпродажі всього, що мало цінність та на здачі приміщень в оренду. І все ж іграшки виробляли ще років з 15 – на тих площах та тими потужностями, які ще залишалися у «Дитинства».
На сьогодні у «Дитинства» залишається лише декілька приміщень, ГРП, водні вузли, трансформаторних підстанцій тощо.
Злочини продовжуються за традицією
Серед майна, що належало «Дитинству», залишалися й комунікації – електричні, водопровідні, каналізаційні, газові та теплові – вони нормально обслуговувалися й працювали. Орендатори приміщень, а також «ГІТіК» до певного часу робили платежі за комунальні послуги до корпорації, але потім припинили це робити.
У минулому році засновники корпорації вирішили провести інвентаризацію – і виявили підроблені документи. Це було зафіксовано в кримінальному проваджені. У наявності – такі ж самі порушення, що і у справі з заволодінням приміщеннями.
Посилаючись саме на ці документи свого часу Юрій Гуржій і заявив про свої права на мережі. І платити корпорації компенсацію не бажає.
Слід зазначити, що частина електромереж від ДЕТК чомусь начебто не знаходилися на балансі «Дитинства». Хоча знаходилися у власності корпорації. І тут було виявлено якийсь акт від 27.01.2002 р. про те, що «Дитинство» передає «ГІТіК» на баланс та експлуатаційне обслуговування трансформаторну підстанцію та частину кабелів.
Було зазначено, що цей документ від корпорації «Дитинства» підписав її президент. Але насправді стоїть підпис М.Гука – нагадаємо, що саме він раніше підмахнув угоду, завдяки якій корпорація втратила чималу частину майна. Хоча, згідно з документацією, цей персонаж на той час до корпорації взагалі не мав відношення – хоча називав себе заступником президента, а пізніше став начальником відділу кадрів.
І коли «Дитинство» звернулося до ДЕТК з тим, щоб повернути ці електромережі на свій баланс, то через вище згаданий фальшивий акт отримали відмову. Після цього було відкрито кримінально провадження, зробили експертизу документа, яка все підтвердила. І було доведено, що документ підписаний особою, яка права на це не мала.
Своє бажання володіти комунікаціями директор «ГІТіК» Юрій Гуржій виявляє досить дивно. Так, були зроблені незаконні врізання для користування водою, крадучи її у корпорації «Дитинство». А коли остання вирішила розібратися в ситуації та відключила водопостачання, то крадії залізли до колодязю та відкрили подачу. А зверху на люк поставили автомобіль, щоб власники не могли туди потрапити.
Ще показовий момент: нещодавно, коли прибули перевіряючі, щоб подивитися на комунікації, то Гуржій з компанією намагалися не допустити їх – навіть дорогу перекривали. При цьому стверджували, що це їх власність. Тоді зловмисники отримали покарання у вигляді штрафу.
Ситуація дійшла до того, що зараз деякі орендатори приміщень за користування водою та електрикою не платять. Крадіжки продовжуються. Відкрито кримінальне провадження № 12025047110000076 від 26.02.2025 року. Там зазначено, що ТОВ «Леміокао» за командо Юрія Гуржія самовільно було підключено до електричних мереж, належних ВТК «Дитинство», та здійснює безоблікове споживання електричної енергії. Сума завданих збитків становила 481.992 грн.
Також за розпорядженням Юрія Гуржія було підключено до води та електрики навіть відділення державного «Ощадбанку» – компенсації за користування в «Дитинство» воно не платить. Та й саме приміщення це побудовано невідомо яким чином – без відповідних узгоджень.
В кримінальному проваджені 12025047110000104 від 21.03.2025 року йде про те, що Юрій Гуржій, його дружина Наталія Пономар, яка позиціонує себе як юрист компанії, Олексій Сторожік (за наявною інформаціє, він був фігурантом кримінального провадження стосовно незаконних видач банківських кредитів) та інші намагалися не допустити на територію директора фірми, яка володіє та обслуговує мережі та трансформаторну підстанцію – із застосуванням фізичної сили.
Ба більше: вищеназвані персонажі намагалися за допомогою навантажувача вивезти у невідомому напрямку авто, яке їм не належало, але стояло біля трансформаторної та заважало їм пройти туди, аби зробити незаконне підключення. Все це супроводжувалося іншими хуліганськими діями. Угамувати самозваних власників мереж вдалося лише із залучанням поліції – і то не відразу.
22.03.2025р. Юрій Гуржій, Наталія Пономар та інші намагалися не випустити з території волонтера Дмитра, чия громадська організація тут розташована – в цей день чоловік привіз матеріал для плетіння маскувальних сіток. Це супроводжувалося нецензурною лайкою та погрозами. І знов ситуацію вирішувала слідчо-оперативна група.
Характерно, що в цей же день Гуржій з дружиною перешкоджали працівникам «Дитинства» обстежувати власні інженерні мережі. А ще вони заблокували в’їзд на територію гендиректору «Дитинства» – зустріли його лайкою та навіть бійкою. І знов знадобилася поліція аби їх вгамувати.
Слід зазначити, що юрист компанії Юрія Гуржія – яка водночас його дружиною – Наталія Пономар має досить довгий скандальний шлейф. Наприклад, ще 10 років тому ЗМІ писали, що в Дніпрі діють псевдогромадські організації, єдина мета яких – кошмарити представників влади, міських підприємств та організацій. Вони завалювали їх купами запитів, на які практично неможливо було відповісти, паралізували роботу. І у кінці через суд вимагали грошову компенсацію. Так ось засновником двох таких організацій була саме Наталія Пономар.
Також в 2019 році Запорізький райсуд розглядав справу по звинуваченню екс-судді Кіровського суду Дніпра Наталії Овчаренко. У цій справі звинувачуваною також була і Наталія Пономар – як лікар вона свого часу виписувала судді «лікарняні», аби та не проводила засідання. За наявною інформацією, Наталія отримала вирок.
Ось такі люди знаходяться поруч із Юрієм Гуржієм. Тому чи слід дивуватися тому, що було та відбувається на колишньому заводі? І чого ще можна чекати від тих, хто не цурається ані підробки документів, ані омани керівників країни, ані віджиму майна, та відвертого хуліганства та насилля?
Тому, з урахуванням всього, що відбувається зараз, та того, що було зроблено в минулі року – аби просто нормально працювати – наразі «Дитинство» намагається узаконити власність на електромережі та домогтися, щоб ДЕТК це визнав. А ще розраховують все ж таки розібратися, як приміщення дісталися «ГІТіК». І якщо вдасться довести незаконність відчуження – повернути несправедливо втрачене.
І тоді, можливо, це буде не просто територія колишнього успішного підприємства та приміщень для оренди, а сучасне виробництво з новими робочими містами, податками до бюджету та корисною конкурентною продукцією. Це було б найкращим кінцем цієї детективно історії.
Ми будемо продовжувати слідкувати за ситуацією і розповідати читачам про подальші події.
Роман Володимирів
Зображення анонсу згенероване ChatGPT
