За версією обвинувачення, у 2013 році екснардеп Олександр Шепелев попросив свого друга і родича Касьянова забезпечити транзакцію 1,2 млн доларів для подальшої передачі цих грошей через свого кума Ємельяна Захарова працівникам ФСБ РФ, щоб ті затримали і арештували Сергія Дядечка в сфабрикованій справі і в подальшому його вбили. На той час Шепелев переховувався за кордоном від українських правоохоронців і був оголошений в розшук після першого невдалого замаху на банкіра Дядечка і за підозрою в заволодінні коштами «Родовід банку».
Не маючи змоги самостійно проводити фінансові операції, Шепелев начебто звернувся до Касьянова. Останній, у свою чергу, дав вказівку службовим особам своєї компанії ICD Investment SA укласти фіктивний кредитний договір із компанією Triumpf Art Promotion LTD Захарова на суму 1,5 мільйони доларів і під видом надання кредиту забезпечив перерахування коштів.
Шахраї підготували для Шепелева фейкові документи про затримання і арешт Дядечка через його причетність до фінансування підготовчих дій учасників незаконних озброєних формувань, які 23.10.2012 року організували вибух митному контрольно-пропусному пунті «Кізляр» в Дагестані, у результаті чого були травмовані та загинули кілька правоохоронців.
Втім, план Шепелева із затримання Дядечка не вдався із незалежних від нього причин. Колишній оперуповноважений ГУ МВС РФ по Північно-Кавказькому федеральному округу РФ Руслан Хумакієв начебто ввів Шепелева в оману, заволодів його грошима, а всі документи у справі проти Дядечка виявилися підробленими.
Касьянова звинувачували в тому, що він перерахував кошти, які були призначені для оплати послуг виконавців злочину.
Ключовим було довести, чи, перераховуючи ці гроші, діяв Касьянов із прямим умислом на незаконне позбавлення волі Дядечка.
Дослідивши всі докази, суд визнав цей факт недоведеним.
Суд зʼясував, що учасниками описаних подій справді були Касьянов, Шепелев і Дядечко, які у 2012-2013 роках були українськими бізнесменами. Дядечко і Шепелев конфліктували між собою. Касьянов, навпаки, перебував у дружніх та родинних стосунках із Шепелевим — у 2010 році їхні діти вступили у фактичні шлюбні відносини і мають спільного сина.
У суді Касьянов висунув альтернативну версію подій. Він повідомив, що його компанія дійсно надавала кредит Triumpf Art Promotion LTD Ємельяна Захарова. Оскільки гроші не повернули, то його фірма інціювала арбітражне провадження в Швейцарській Конфедерації.
Але Захаров, щоб уникнути будь-яких негативних наслідків і не повертати гроші у 2015 році ліквідував компанію-боржницю та вигадав історію для правоохоронних органів, що начебто кредитні кошти використовувались як засоби вчинення злочину.
Суд вважає, що злочинна змова Касьянова з Шепелевим жодним доказом не доводиться. І навіть спростовується записом їх розмови, з якого слідує, що ці особи перебували у дружніх відносинах, спілкувалися на різні теми, зокрема, про політику, бізнес, обговорювали потерпілого Дядечка, з яким обоє були знайомі тривалий час, і все.
Навіть, якщо Шепелева визнають винним в організації оплати злочинів проти Дядечка із використанням компаній Касьянова, це не вказуватиме на винуватість самого Касьянова. Сторона обвинувачення не довела, що транзакція вчинялася саме як операція по оплаті злочину. Адже навіть в обвинувальному акті написано, що у звʼязку з переховуванням Шепелева за кордоном, наприкінці 2012 — на початку 2013 років Касьянов отримав у розпорядження та керування гроші родини Шепелевих в сумі майже 21 млн. доларів США на рахунок своєї компанії ICD Investment SA під виглядом позики, а також 4,6 млн доларів США і 880 тисяч євро готівкою, які розмістив на своїх рахунках у банку, завдяки чому став фактичним розпорядником цих коштів в інтересах Шепелева.
Прокурор не зміг переконати суд, що подальше перерахування певної суми вказує на участь Касьянова у злочинах, а не на те, що він діяв просто як розпорядник коштів родини Шепелевих.
Як доказ прокурори надали суду аудіозаписи розмов Шепелева і Касьянова. Флеш-накопичував із цими записами потерпілий Дядечко нібито купив за 500 тисяч євро в незнайомця, який представлявся то агентом спецслужб Великобританії, то російським хакером.
Наприкінці 2012 року Шепелев із метою конспірації почав спілкуватися зі своїм оточенням через зашифровані канали звʼязку IР-телефонії. Хакер стверджував, що має доступ до серверів, які використовуються в роботі цієї системи звʼязку. За розшифровку всієї інформації з сервера Шепелева чоловік попросив 500 тисяч євро.
Суд погодився із доводами захисту про сумнівність походження цих записів і визнав їх недопустимими доказами. І водночас аудіофайли та стенограми розмов не свідчили про те, що Шепелев або інші особи доводили до відома Касьянова злочинний план по незаконному затриманню та притягненню Дядечка до кримінальної відповідальності.
Чому переховувався Шепелев
У кількох київських судах розглядаються ще й інші справи Шепелева: по розтраті коштів «Родовід Банку», організації двох замахів на вбивство банкіра Сергія Дядечка, замовлення вбивства у 2006 році полковника УБОЗ Романа Єрохіна.
В лютому 2018 Шепелева затримали в Київській області з того часу він утримується під вартою.
3 серпня 2022 року Оболонський райсуд Києва визнав Олександра Шепелева винним в організації вбивства власника «АвтоКразБанку» Сергія Кириченка у 2003 році і призначив 15 років увʼязнення з конфіскацією майна.
7 серпня 2020 Деснянський суд Києва засудив Шепелева до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна за надання неправомірної вигоди конвоїру та втечу з-під варти.
Хто такий Сергій Касьянов
Сергій Павлович Касьянов (на фото анонсу) народився 1966 року у Кіровограді. Голова Ради Директорів холдингу KSG Agro, голова ради Благодійного Фонду «Майбутнє», кандидат технічних наук; колишній народний депутат України 4-го скликання, голова Дніпропетровської державної облдержадміністрації (2005 р.). Основні статки заробив, заснувавши у 90-х роках корпорацію «Ольвія», що посіла лідируючі позиції в Україні з продажу парфумерії, косметики, побутової хімії. Бенефіціар дніпровського медиахолдингу “Відкритий”. Громадянин України, який нині мешкає у Швейцарії.
