За даними слідчої групи, наразі в країні діє 1500 шахрайських кол-центрів, які професійно займаються обманом громадян України та інших країн. А деякі джерела налічують 2000 подібних злочинних об’єднань, що не перебувають під єдиним керівництвом.
Про те, що є кол-центрами і наскільки вони поширені, iSpace.news розповів адвокат, правозахисник, керівник громадської організації «Антикорупційна правозахисна рада» (Дніпро) Олександр Снісар.
– 1500-2000 кол-центрів – досить велика цифра. На мою думку, до списку «шахрайських» депутати записали і нормальні кол-центри, які обслуговують клієнтів банків, покупців інтернет-магазинів тощо.
— Думаю, що їхня кількість навіть занижена. У 2020 році, коли наша організація моніторила ситуацію щодо Дніпра, лише за 3-4 місяці пошуків ми нарахували 80 кол-центрів, а зараз їх однозначно побільшало.
Доходило до абсурду. У нас тоді офіс був у центрі. Буквально за 15 метрів від нього розташовувався великий кол-центр на 200 осіб. За 200 метрів — ще один, за 400 — наступний. І це лише на п’ятачку, де ми знаходилися. Ще кілька кіл-центрів знаходилося в межах 1-2 кварталів від нашого офісу.
Тому доводиться констатувати, що, враховуючи масштаб явища та практично повну неможливість притягнути до відповідальності за фактом телефонного шахрайства, свої кол-центри на сьогоднішній день мають не лише кримінальні авторитети. Сюди вливається звичайний бізнес та молодь, яка не живе за кримінальними поняттями. Є випадки, коли чинні співробітники МВС не просто кришували такі організації, а й володіли однією з них. Доходи із шахрайських операцій вливаються у легальний бізнес.
– Як кол-центри виманюють гроші?
— Їхня еволюція почалася в місцях позбавлення волі, і спочатку все виглядало дуже примітивно. Дзвонили бабусям-дідусям, розповідали про те, що їхній онук потрапив у халепу. Терміново потрібні гроші. Гроші передавалися особисто до рук чи перераховувалися на карту. Коли побачили, що ця схема працює, почали такі самі організовувати на волі.
Більш складний етап — історія про псевдобанківських службовців, коли шахраї видаються співробітниками банків і кажуть, наприклад, що на рахунку абонента виявлено підозрілу активність, просять повідомити пароль та CVV карти. Вищий пілотаж – брокерські контори, які торгують акціями, нафтою та іншими активами.
Відкрити кол-центр – не складно. Залежно від масштабу потрібно кілька десятків комп’ютерів і телефонів. Людей набирають із вулиці, і якщо людина справляється зі своїми обов’язками та починає приносити гроші, їй платять. Ні, звільняють.
«Дзвонарам» дають перелік телефонних номерів та роздруківку-шпаргалку, що говорити у кожному конкретному випадку. Якщо клієнт клює на цей “схематоз”, його переводять на наступний рівень обробки, де з ним розмовляє досвідченіший співробітник – “старший менеджер” або “начальник служби безпеки”.
Великі кол-центри використовують серйозне програмне забезпечення. Наприклад, конвертери, що змінюють номери телефонів. Т. е. людина бачить на екрані телефону той номер, що і в його банку. Плюсом до цього шахраї роблять клони банківських сайтів, і коли людина заходить до свого кабінету під своїм паролем, її дії контролюються.
Схем також дуже багато. Є багатоетапні, коли людині спочатку повідомляють про те, що їй виділено фінансову допомогу, наприклад, із Польщі. У цьому пропонують переконатися, відвідавши конкретний сайт та набравши в ньому свої дані. А наступного дня одержувачу пропонують конвертувати допомогу, надану йому в злотих, у гривню, повідомивши пароль від своєї картки.
— Розкажіть про випадок, який особливо запам’ятався.
-Кілька років тому ми працювали за заявою громадян Німеччини – групи із 40 осіб. Почалося все з російськомовного німця, якому було нудно, і він на сайті знайомств почав спілкуватися з дівчинкою. Якось у них зайшла розмова про заробітки та інвестиції, і та розповіла, що вклала гроші в брокерську контору, що приносить високий прибуток. Але туди так просто не потрапиш. У неї там працює брат. Поговорили та забули.
Через якийсь час у розмові знову згадали про ту контору. На питання про те, чи можна вкласти туди свої гроші, постраждалий знову отримав негативну відповідь. Із третього разу йому дозволили «за знайомством» внести €10 тис.
Спочатку все йшло чудово. Йому надали власного брокера, він заходить на сайт зі своїм ключем, бачить у своєму кабінеті віртуальні гроші, спостерігає як вони ростуть. За два тижні сума на рахунку дорівнює €11 000.
Через три місяці там вже €15 000. Потерпілому дзвонить брокер і каже, що він може вивести гроші (мінімальний термін вкладення якраз становить 3 місяці) або ж вкласти ще €20 000 і отримати ще більші дивіденди.
Спрацьовує елементарна жадібність і клієнт поступово збільшує вкладення до €120 000.
Під час останнього правочину йому запропонували вкласти капітал у придбання дешевої нафти, яку після подорожчання буде продано з величезною вигодою, а потім ще й застрахувати вантаж від нападу піратів Сомалі. Після цього з ним перестали виходити зв’язок.
— Мабуть, то були не останні його гроші?
-Головний потерпілий стверджує, що не лише використав усі вільні кошти, а й продав квартиру. Крім того, він мимоволі залучив до цієї брокерської контори 40 своїх співвітчизників.
Примітно, що обдурені раніше брали участь у діяльності однієї з фінансових пірамід, тому ми припускаємо, що ця брокерська контора використовувала старі бази і продзвонювала тих, хто вже грав у подібні речі і був готовий повторити це ще раз.
Чинник безкарності
— Наскільки я знаю, зараз основним напрямом роботи кол-центрів є Росія. Якісь випадки стають відомими від самих працівників цих організацій. Російські ЗМІ також розповідають про це, представляючи Україну шахрайською державою. Але мене вразило, що серед постраждалих опиняються бухгалтери великих підприємств, фінансисти міністерств тощо. Тобто люди, які за визначенням мають поводження з грошима. І вони віддають свої кошти телефонним аферистам, які представляються співробітниками ФСБ, а потім взагалі починають виконувати нелогічні команди, наприклад, кинути «коктейль Молотова» в будівлю військкомату тощо.
— На цю ситуацію можна дивитися з обох боків. Жителі України мають певний карт-бланш на вибір механізму «відповіді» Росії як агресору.
З юридичного боку, кол-центри займаються шахрайством, і щоб підтвердити склад злочину, потрібні потерпілий і злочинець. Потерпілий повинен написати заяву до правоохоронних органів, які мають розглянути її, знайти шахрая та довести факт злочину конкретною людиною чи організацією.
Проте постраждалий росіянин не прийде до СБУ і не напише заяви, що його ошукав працівник якогось кол-центру на території України.
До того ж, за непідтвердженими даними, росіяни самі продають особисті дані своїх громадян. Ще до війни, розслідуючи діяльність кол-центрів, я цікавився, звідки у них номери карток та інша конфіденційна інформація. Вважається, що вона крадеться і продається в даркнеті самими ж росіянами.
Впевнений, що в Росії та Білорусі таких центрів не менше, ніж у нас, а то й більше. Але вони цього не афішують.
Психологічне накачування
– Повертаючись до психології. Щоб обманювати людей, необхідне гарне знання людської натури та моральна готовність. Чи працюють із персоналом кол-центрів спеціально найняті психологи?
— Про спеціально найнятих психологів я не чув. Але в кол-центрах спеціально створюється штучно створена піднесена атмосфера, можуть бути наркотики та різні ігри. Якщо хтось «розвів» клієнта на велику суму, про це всіх повідомляє дзвін, який змушує інших працювати ще активніше.
«Дзвонарів» можуть штучно вводити у борги, які треба відпрацьовувати. При цьому найталановитіші з них можуть отримувати $10-$20 тис., іноді їхня зарплата доходить і до $50 тис. на місяць. За ці гроші вони купують хороші машини та квартири.
— Мені розповідали про такий звичай, коли першу машину потрібно розбити, навіть якщо вона куплена в кредит. Цікаво, що змушує на таку роботу?
— Був період, коли ми відстежували тих, що входять до одного з таких кол-центрів. Його контингент становив переважно молодь, до 35 років.
Молодим людям, які закінчили вищі навчальні заклади, непросто знайти хорошу роботу, а тут перед ними маячить перспектива високого заробітку та придбання за кілька місяців або за рік всього необхідного для комфортного життя. А головне, юридично дуже складно довести факт шахрайства та притягти такого співробітника до відповідальності, тож фактично їм нічого не загрожує.
Доказову базу зібрати у цьому виді справ дуже важко. І це не лише щодо росіян, а й щодо європейців. Уявіть, що всі сервери в такому кол-центрі замкнуті на один головний. І поки під час рейдів ламаються двері, вся інформація, що там міститься, стирається. Вилучаються порожні комп’ютери та якісь невиразні записи на кшталт: «Вася — $100, Петя — $200».
Але треба розуміти, що за талановитих «дзвонарів» ведеться боротьба, яка найчастіше переростає у кримінальні війни, якщо хтось особистою ініціативою переходить до іншої команди чи його зманюють. Кілька років тому троє власників одного із кол-центрів Дніпра вирішили переділити бізнес. В результаті двох із них було вбито.
Багато співробітників таких організацій думають, що попрацюють рік-два і зав’яжуть, але з цим можуть виникнути проблеми. Чула розповідь людини, яка досягла певних успіхів в ієрархії кол-центрів, яка хоче піти з бізнесу, але боїться за своє життя. Тому, перш ніж йти на таку роботу, слід десять разів подумати.
— Цього літа народні депутати в Києві почали проводити рейди київськими кол-центрами. Потім було створено ТСК, що анонсувала проект змін до кримінального кодексу, які передбачають збільшення терміну покарання за організацію, участь і навіть рекламу діяльності кол-центрів. Чи вирішить це проблему?
— Поки що ці зміни не набули чинності, отже, не зрозуміло, як вони функціонуватимуть на практиці. Але знову ж таки, доказову базу зібрати дуже важко. За прикладом однієї такої розробки у Дніпрі можу сказати, що для цього необхідно не менше двох місяців роботи понад десяток співробітників зі спостереженням, фіксацією, відрядженням за місцем проживання потерпілих тощо.
Успіх операції вимагає, щоб ніде не було витоку інформації. І всі ці заходи знадобилися, щоб відпрацювати лише один не найбільший кол-центр, який перебував під контролем кримінальних авторитетів.
В результаті було затримано не лише організаторів, а й конкретних виконавців, всього понад 10 осіб. Справа дійде до суду наступного року, можу припустити, що вона буде дуже резонансною, але як поведуть у цьому випадку наші суди, сказати не можу.
— Який вихід із цієї ситуації?
— Посилювати законодавство, спрощувати притягнення до відповідальності саме в цьому випадку. Як я це бачу з юридичного боку, необхідно запровадити статтю за незаконні фінансові операції (зараз діяльність кол-центрів проходить як шахрайство) під яку безпосередньо підпадатиме діяльність кол-центрів.
Потрібно підганяти конкретну ситуацію під конкретну статтю КК, щоб не потрібно доводити факт шахрайства і шукати того самого «дзвонаря», від якого постраждав умовний потерпілий, а потім доводити, що вказівку про дзвінок йому дав певний кримінальний авторитет, який призначив керівника кол-центру той – менеджера, що дивиться або старшого.
Ярослав Дмитренко
1 коментар