Другий президент України Кучма Леонід Данилович вважає, що він правильно санкціонував передавачу літаків, ракет і обладнання до російської федерації у 1999-му році, бо тоді російська федерація була «не ворогом».
Про це експрезидент повідомив в коментарі для другої частини з циклу розслідувань програми «Схеми» «Радіо Свобода». Журналісти виявили, що армія рф зараз обстрілює українські міста переданими у 1999 році крилатими ракетами Х-55, а удар по дитячій лікарні «Охматдит» у Києві здійснили з колишнього українського стратегічного бомбардувальника.
Літаки, ракети і обладнання Україна передала росії за 275 мільйонів доларів для списання газових боргів. Усі процедури завершили за кілька днів до першого туру виборів президента. Тоді Кучма балотувався на свій другий термін.
Передані були:
- 11 бомбардувальників;
- 575 крилатих ракет Х-55;
- 12 турбогвинтових двигунів з нульовим нальотом;
- запасні частини для бомбардувальників;
- наземне і радіоелектронне обладнання.
«По-перше, Україна передавала згадане вами озброєння (як до того і свій власний ядерний арсенал) не ворогу, тобто не теперішній імперіалістичній Росії, – коментує Леонід Кучма, – а країні, яку навіть Захід вважав цілковито відповідальним стратегічним гравцем і своїм надійним партнером. По-друге, у переданому озброєнні не було нічого унікального чи ексклюзивного».
При цьому зброю передали рф без погодження Верховної Ради.
«Коли 5 листопада 1999-го року перший бомбардувальник вилетів до Росії з Прилук, виявилося – за цю угоду народні депутати так і не голосували», – уточнюють «Схеми».
Угоду підписали прем’єр-міністр України Валерій Пустовойтенко та росії Володимир Путін.
«Будьте здорові, не пам’ятаю, що були бомбардувальники, що передавали», – відповів «Схемам» тодішній прем’єр Пустовойтенко Валерій Павлович на прохання пояснити, чому рішення пройшло повз парламент.
Президентка Української асоціації міжнародного права, докторка юридичних наук Ольга Буткевич вважає, що передача великої партії озброєння за кордон без згоди парламенту була порушенням Конституції України.
«Державна зрада», – підтверджує ексзаступник голови комітету Верховної Ради з питань ядерної політики та ядерної безпеки Юрій Костенко.
До того ж, за даними Ольги Буткевич, у висновках Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки йдеться про те, що була занижена вартість того озброєння, яке передавалося – Україна отримала збитки на суму в приблизно 2,5 мільярди доларів.
Ціна на бомбардувальники і ракети для Росії була не ринкова, а визначена на політичному рівні, – це зазначав у пояснювальній записці тодішній міністр закордонних справ Борис Тарасюк. Нині він – постійний представник України при Раді Європи.
Але Леонід Кучма іншої думки щодо вартості. В коментарі він заявив:
«Я переконаний, що у 1999 році передача Росії бомбардувальників та ракет була технічно і економічно вигідною та не несла реалістичних загроз. Звичайно, вже під кінець своєї другої каденції, коли (особливо після конфлікту навколо Тузли) вже було можна розрізнити реваншистську сутність нової російської влади, я не передав би Росії навіть набагато менш руйнівних засобів. Та історія не має умовного способу».
На питання, чи має стаття за державну зраду термін давності, президентка Української асоціації міжнародного права відповіла:
«Якщо ми говоримо про державну зраду, то це може розглядатися в будь-який період».
Вона вважає, що на національному рівні всі винні особи мають понести покарання.
Юрій Костенко наводить приклад іншої угоди – про списання нафтових боргів в обмін на вивезену раніше з України тактичну ядерну зброю – Верховна Рада таки розглядала її, але угоду про передачу рф бомбардувальників погодили лише міністри.
Леонід Кучма також прокоментував можливість використання переданої зброї у російсько-українській війні. Він вважає: навіть якби стратегічні бомбардувальники залишилися на озброєнні України, це не значно би допомогло зараз у захисті від рф:
«Росія має засоби ППО, здатні протистояти ракетам класу Х-55, у той час як величезні за розміром та відносно низькошвидкісні бомбардувальники ще у перші дні війни стали б легкою здобиччю російських засобів ураження як у повітрі, так і на аеродромах.
Стратегічна зброя навряд чи могла допомогти вирішенню стратегічних завдань України, і вона точно не вписувалася в український масштаб. В нас не було полігонів для випробувань ракет. Ми не мали навіть достатньої для експлуатації цих засобів територіальної протяжності – адже стратегічне озброєння потребує стратегічного простору».
Кучма повинен відповісти за зраду