Микола Лукашук розповів про те, як ми жили протягом останніх двох років. Про події, які не стерти з памʼяті ніколи. Про виклики та рішення.
Лукашук підкреслив, що Дніпропетровщина була, є і буде невід’ємною частиною соборної, самостійної та незалежної України. Тут живуть сміливі люди. Звідси на захист рідної країни пішли тисячі найкращих, найсміливіших патріотів. В нас почали нове життя сотні тисяч громадян. Разом ми допомагаємо державі виборювати мирне майбутнє.
Я щиро вірю, що наша область – це місце сили для мільйонів українців. Як би нас не тероризував ворог – ми залишаємося незламним форпостом держави.
За словами Лукашука, вже десь о шостій ранку 24 лютого 2022 року на сьомому поверсі в обласній державній адміністрації були керівники ОДА, ДСНС, поліції, СБУ .
Всі були там. Президент повідомив про введення воєнного стану на всій території держави. Ми зв’язалися з усіма нашими громадами, яких у області 86, створили чати, де йшло інформування про всі оперативні події. Голови громад і люди, які там живуть, в тому числі депутати, давали інформацію, ця інформація перевірялася головою громади і вона одразу додавалась в чат. Наприклад, про переміщення колон російських військ зі сторони Баштанки на Кривий Ріг. Ця інформація одразу передавалась до поліції, Нацгвардії та оперативному командуванню, – каже Лукашук.
Микола Лукашук згадує, як на другий день вторгнення у обласній раді зібрали представників всіх наших громад.
У нас були навіть мери, які перебували за кордоном, але на п’ятий день вторгнення повернулися сюди, – відзначає Лукашук.
Голова обласної ради згадав про безлад перших днів, коли одразу всі почали будувати блокпости.
Люди почали самоорганізовуватися і разом з ТРО, поліцією та нацгвардією ставити кордони. Іноді ці блокпости були через декілька кілометрів.Але до чого це привело? По-перше це перекривало рух. Ми випрацювали, що на блокпостах повинні стояти тільки поліція і Нацгвардія. Тому нашу область люди проїжджали максимально оперативно, за три години доїжджали до Кіровоградської області. Там починалися вже пробки до 30 км. Президент звільнив тоді голову Кіровоградської ОДА. У нас була така ситуація, що коли до нас приїхав область ще тоді живий міністр МВС Монастирський, він відмітив, що все добре організовано.
Лукашук повідомив, що ворог добре підготувався до війни і мав інформацію про підприємства нашої критичної інфраструктури. За словами голови обласної ради, у росіян були дані по робітникам Дніпроводоканалу, де було визначені люди проросійської орієнтації та патріоти, яких треба знищити.
Щоб ви розуміли, що ворог готувався до вторгнення в нашу державу не один рік і ми були здивовані, наскільки детальна там була інформація по кожному працівнику, – каже Микола Лукашук.
Кожних три години на початку війни з першого дня посадовці виходили в ефір, повідомляли про те, що влада на місці, працює, що ситуація повністю під контролем, а військові роблять свою справу.
Влада Дніпропетровщини з перших днів вторгнення взяла під контроль наявність стратегічних запасів продуктів, пального, ліків.
Ми хотіли розуміти, скільки у нас зерна, скільки палива, скільки у нас ліків. Ми провели умовно інвентаризацію, отримали цю інформацію. Щоб ви розуміли, у нас навіть були такі спецоперації, коли с “Артемсолі” вивозили під обстрілами сіль в нашу область. Наприклад, у Кривому Розі в нас були визначені люди, які відповідають за продовольчу безпеку. У Дніпрі були визначені окремі люди, які займалися питанням забезпечення зерном. Інші наші народні депутати разом з поліції займались тим, що перевозили сюди паливо. Надходила інформація наприклад, що у Кам’янському районі закрились аптеки, нема ліків у Павлограді, нема ліків в лікарнях, нема де оперувати наших бійців, які почали вже їхати великими темпами. Ці питання ми вирішували. Ми розкрили всі блокпости і зробили те, щоб в магазини продукти почали їхати, щоб все працювало.
Ще одним великим викликом перших днів великої війни був наплив біженців у область.
Йшла евакуація. В перші тижні з вокзалу в Дніпрі виїхало майже 70 000 людей. І тут у нас біля облради та ОДА збиралися тисячі людей, які почали організовувати підтримку нашим військовим, харчі. Громади почали розселяти людей, які евакуювалися з зон бойових дій. Багато хто з них не мав ніяких речей. Їх забезпечували матрацами, одягом, ковдрами, водою, харчам. Це все на початку війни лягло на наші громади, – розповідає Микола Лукашук.
Більше деталей – у відео:
Раніше “Особи” також повідомляли, що більше половини українських жінок не планують повертатися з Польщі.
