Новини

Позиція України: Власність на ядерні компоненти та уран або компенсація

Незасекречені документи щодо тексту Будапештського меморандуму.

273Переглядів

14.07.1993 08:42

МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ

Посольства та представництва України за кордоном

При цьому надсилаю текст Заяви прес-служби Кабінету міністрів України з приводу ядерної зброї, розташованої на території України.

Відповідайте міністерства закордонних справ країн перебування і вручіть зазначений текст. Забезпечте його широке розповсюдження в ЗМІ.

Про результати прошу інформувати МЗС.

Англійський текст буде надіслано додатково.

Заступник міністра Б. Тарасюк

 

До позиції України з питань використання ядерного компоненту боєголовок ракет, дислокованих на території України

При вирішенні питань подальшого використання ядерних боєголовок дислокованих в Україні стратегічних наступальних озброєнь, а також раніше виведених з території України тактичних ядерних ракет, Україна буде керуватись таким.

Перше. Майно збройних сил колишнього Радянського Союзу, що знаходилось на території України на час набуття незалежності, включаючи все майно Стратегічних Ядерних Сил, належить Україні.

Це майно включає, зокрема, фізичні компоненти ядерних боєголовок стратегічних ракет, які зараз дислокуються в Україні, а також боєголовок тактичних ядерних ракет, які були виведені весною 1992 року з України в Росію для їх розукомплектування і знищення.

Друге. Така позиція України не означає, що Україна має намір набути контроль над (нерозбірливо – авт.) що суперечило б Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).

Україна передала право користування цією зброєю Об’єднаному командуванню Стратегічних Сил СНД. Як відомо, вона погодилась, щоб ця ядерна зброя, дислокована на її території, була під оперативним контролем Об’єднаного командування Стратегічних Сил СНД.

Третє. Україна ні безпосередньо, ні опосередковано не контролює ядерні боєзаряди Стратегічних Сил і не має наміру їх контролювати. Але Україна виходить з того, що всі фізичні компоненти боєзарядів з правової точки зору є її власністю. Виходячи з свого права власності на ці боєзаряди, Україна, після розукомплектування ядерних боєзарядів СНО (стратегічних наступальних озброєнь – авт.), має намір залишити собі уран, попередньо зменшивши його концентрацію до рівня, який дозволяв би його використовувати як паливо для атомних електростанцій і виключав би можливість подальшого застосування для створення ядерної зброї.

Український офіцер оглядає ракету УР-100Н перед її демонтажем. Дніпро, 26 лютого 1999 року. Ракету було знищено відповідно до Будапештського меморандуму, підписаного 04 грудня 1994 року (фото: «Радіо Свобода»)

Четверте. Україна не визначилась, де саме буде проводитись розукомплектування ядерних боєзарядів і переробка збройового урану та плутонію.

З точки зору забезпечення найбільш економного і екологічно безпечного здійснення цих процесів, найкраще було б виконувати ці операції на підприємствах міністерства атомної енергетики Росії, де вироблялись боєголовки. При цьому Україна була б готова платити за роботу по розукомплектуванню та переробці, але за умови, що весь кінцевий ядерний матеріал буде повернений до України у його фізичному вигляді як паливо для українських АЕС, або у вигляді компенсації за його продаж третім країнам.

Це стосується і ядерного матеріалу, вилученого з боєголовок тактичних ракет, виведених раніше з України. Для цього необхідно укласти з Росією відповідну угоду.

Якщо таку угоду з Росією укласти не вдасться, то Україна змушена буде вдаватися до пошуку інших рішень, включаючи будівництво відповідного підприємства на своїй території. Не виключається можливість запрошення до роботи за відповідною ліцензією на найбільш чутливих ділянках фахівців з ядерних держав.

П’яте. Така позиція України відповідає вимогам Договору про нерозповсюдження ядерної зброї і Договору про СНО. Останній не визначає, де і як саме мають знищуватись ядерні боєголовки і, відповідно, Україна вільна вирішувати це питання так, як вона вважає за доцільне.

Послам та Постійним представникам України за кордоном

2 липня ц.р. Верховна Рада України прийняла «Основні напрями зовнішньої політики України», до тексту яких за пропозицією Комісії у закордонних справах Верховної Ради включено таке положення:

«Виходячи з катастрофічних наслідків для всього людства ядерної війни, Україна вважає застосування ядерної зброї неприпустимим.

Україна у своїй зовнішньополітичній діяльності активно виступає за загальне ядерне роззброєння. Ставши в силу історичних обставин власником ядерної зброї, успадкованої нею від колишнього СРСР, Україна ніколи не санкціонує її застосування, виключає з арсеналу своєї зовнішньої політики загрозу використання ядерної зброї».

У своїй роз’яснювальній роботі виходьте з того, що наведений текст не змінює позицію України щодо ядерної зброї, розташованої на її території. Прийняте Верховною Радою формулювання лише фіксує ситуацію стосовно ядерної зброї, яка з юридичної точки зору була визначена в Законі про економічну самостійність Української РСР від 3 серпня 1990 року та Законі про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України від 10 вересня 1991 року.

Обидва закони базуються на нормах міжнародного права щодо правонаступництва держав, зокрема, Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 року.

Стаття 7 Закону від 10 вересня 1991 року встановлює, що

«майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України».

Згідно з цими законами Україна є власником майна стратегічних ядерних сил, дислокованих на її території.

Україна як власник ядерної зброї передала право користування нею Об’єднаному командуванню Стратегічних Силами СНД, за умовою забезпечення з свого боку контролю за незастосуванням цієї зброї.

Наголошуйте на тому, що право власності на ядерну зброю України не протиричить її прагненню набути у майбутньому статусу держави, що не володіє ядерною зброєю, і відповідним положенням Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).

ДНЯЗ взагалі не містить поняття «власність». Так, ключова стаття 2 ДНЯЗ має такий зміст:

«Кожна держава-учасниця цього Договору, що не володіє ядерною зброєю, зобов’язується не приймати передачі від будь-кого ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв, а також контролю над такою зброєю та вибуховими пристроями ні безпосередньо, ні опосередковано; не виробляти і не набувати будь-яким іншим шляхом ядерну зброю або інші ядерні вибухові пристрої…».

Україна передала право користування одним з різновидів власних скарбів з урахуванням подальшого розпорядження та володіння, і передбачає право на отримання компенсації за майно в залежності від його призначення. Це право може мати як легальні підстави, так і власник того чи іншого майна.

Україна не приймала передачі ядерних озброєнь від будь-якої іншої держави, а стала правонаступником щодо неї в силу норм міжнародного права, вона в рівній мірі не виробляє ядерні вибухові пристрої.

Таким чином, аналіз статті 2 ДНЯЗ та визначення поняття права власності дає підстави стверджувати, що Україна не змінила свого наміру стати державою, яка дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї, а лише підтвердила своє наступництво щодо прав на одну з категорій майна, що знаходиться на її території.

Останнє рішення Верховної Ради є відповіддю і результатом здійснених останнім часом Росією односторонніх кроків, спрямованих на зміну визначеного Президентами України, Бєларусі, Казахстану і Росії статусу стратегічних ядерних сил колишнього Союзу РСР, на ліквідацію утвореного чотирма президентами Об’єднаного командування сил СНД, на заперечення останньою право власності України на компоненти ядерної зброї, розташованої на її території.

Рішення про подальшу долю стратегічної ядерної зброї, розташованої в Україні, буде приймати Верховна Рада України, яка розглядає питання про ратифікацію Договору про СНО та приєднання до ДНЯЗ.

А.М.Зленко

Інші документи, пов’язані з підготовкою та/або погодженням проєкту тексту Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, в подальшому укладеного 05 грудня 1994 року між Україною, Росією, Великою Британією та США про гарантії Україні у зв’язку з набуттям нею неядерного статусу (Будапештський меморандум), які були нами отримані з галузевого державного архіву дипломатичної служби України – шукайте за тегом «Будапештський меморандум».

Ілюстрація анонсу згенерована ChatGPT

Залишити відповідь