Хоча Євросоюз не вимагає зараз від України проведення виборів, але дехто вже давно працює на виборчу кампанію, піарясь де тільки бачить.
В Кам’янському є такий мер-«бджоляр» на прізвище Білоусов, а може Бєлоусов – Андрій Леонідович.
Чого «може»? Так то у братів треба спитати.
Була декілька десятків років тому у нашій країні, на той час республіці, мода – у п’ятій графі пашпорту, де потрібно було вказати національність, писали «русский».
А тепер всі водночас стали українцями. І так стали, що навіть у літерах загубились. Навіть в одній родині. Була колись у Кам’янському, колишньому Дніпродзержинську, родина Білоусових (Белоусовых). Татко працював у Дніпродзержинському державному технічному університеті, кажуть, про КПРС розповідав, був дуже розумний. Допоміг на той час міському голові Дніпродзержинська Василю Яковичу Швецю зробити дисертацію, а останній у якості подяки пристроїв синочка «творця наукової роботи» для мера до лав збройних сил держслужбовців.
З тих пір пішла наша майбутня бджЁлка, а точніше бджолярік стрибати по кар’єрних сходинках.
Відразу після закінчення школи у 1993 року йде майбутній бджолярік до татка в університет і становиться студентом Дніпродзержинського державного технічного університету.
У серпні 1998 він вже головний спеціаліст організаційного відділу виконкому Дніпродзержинської міської ради.
У вересні 1998 р., пропахавши як бджілка два місяці головним в оргвідділі, полетів до іншого вулика та став із бджілки трутнем – головним спеціалістом управління комунального господарства м. Дніпродзержинська. На той час йому минало 21 рік.
У лютому 2000р. він вже начальник Комунального підприємства «Дніпродзержинське експлуатаційно-лінійне управління автодоріг».
У червні 2002р. – перший заступник начальника‚ начальник управління житлово-комунального господарства міської ради, м. Дніпродзержинськ.
У березні 2004 – червені 2006 року – заступник міського голови м. Дніпродзержинська.
В цей період, обслуговуючий поліцію-міліцію, підметушився, дозволив правоохоронцям встановити відеокамеру в кабінеті в.о. міського голови Добриніна і допоміг мусор-р-рам всунути останньому 1.000 долярів у вигляді хабаря. Як два пальці об асфальт білоусівського управління автодоріг, Добриніна знімають з посади – і шлях до крісла міського голови розчищено.
У 2006р. завдяки четвертій владі, тобто нам, трутень пролітає як фанера над Парижем і, замість крісла мера, змушений звернутись до тих, хто у 5-й графі любив писати, що він «русский» і навіть гроші за це платив, і стає заступником начальника управління житлово-комунального господарства Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
У квітні 2009 року – начальник управління житлово-комунального господарства Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
Січень 2013 – заступник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
Травень 2013 – заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України – керівник апарату, тобто трутень найвищого ступеню.
І от тоді до нього приходить геніальна ідея: бути не просто трутнем, а бджоляром усіх трутнів Кам’янського!
Далі – Майдан, АТО, і Білоусов, який пороху не нюхав, отримує посвідчення учасника АТО, з усіма пільгами. Піднімається кіпіш, і благородний «русский» «благородно-добровольно» відмовляється від статусу учасника АТО. Не здивуюсь, що на сьогодні він вже має статус інваліда чи героя російсько-української війни.
Київ нам став замалий, або навпаки – для нього вже не було вільного вулика, і «трутень» чи «бджоляр» повертається на малу батьківщину, де поховані його пращури.
У листопад 2015 Білоусов стає міським головою міста Кам’янське.
25 жовтня 2020 року переобраний головою міста Кам’янське.
І ото працює та працює, працює та працює, працює та працює…
Кожного дня працює, гроші рахує. Не їсть, не п’є, цноту свою береже. Він і велосипедист, і гітарист, і тракторист, і дзюдоїст, і каратист, і боксер. Ну куди не плюнь, там пройшов піар від Білоусова та створеної ним партії «бдж$лка».
Пливуть пароплави – привіт бджоляру. Трамваї мчать – привіт бджоляру. Летять літаки – привіт бджоляру. Припікло, сів у кущі – а над головою бігборд «бдж$лка жила, бдж$лка жива, бдж$лка буде жити»…
По місту тільки і розмов, що Білоусов вкрав, а покарання не має. Меду заніс і – далі, до іншого вулика. Лікарні запилює, фонтани запилює, навчальні заклади на ремонтах запилює, бомбосховища запилює.
Діти гинуть – а він меду заніс і далі полетів запилювати. Останній випадок смерті дитини – 7 жовтня 2024р., коли Білоусов, зловживаючи своєю владою, зобов’язав своїх товаришів по бджолярству з середини вересня 2024р. без проведення тендеру, без огорожі будівельного майданчика, без охорони цього будівельного майданчика, розпочати будівництво бомбосховища на території поблизу КЗ «Гімназія №12».
Дозвіл на початок будівельних робіт з’являється лише на наступний день після смерті 10-річного Івана Харковчука, тобто 08.10.2024р.
А майже за місяць до цієї трагедії бджоляр Білоусов пропіарився на будівельному майданчику бомбосховища, з екскаваторами, будівельниками, директором департаменту освіти Ревою, директором цієї гімназії Запорожець, директором департаменту ЖКГБ Засядьвовком, директором архітектурно-будівельного контролю Воздвиженським.
Всі знають, що тендеру на будівництво бомбосховища ще немає, буде лише 25 вересня, всі бачать, що йде навчальний рік, всі бачать, що бігають діти, а будівництво не огороджене – і заглядають у рота своєму бджоляру, бо не дай боже дасть отрути замість меду. Жодна посадова особа з вище перелічених не сказала:
«Зупинись, дурню! Постав огорожу, тут діти!».
На наступний день після трагедії, тобто 08.10.2024, було не лише надано дозвіл на початок будівельних робіт, а і внесено до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.272 (порушення техніки безпеки) ККУ.
З січня 2025р. за ухвалами Заводського районного суду м.Дніпродзержинска почали відкриватись наступні кримінальні провадження:
- КП № 12025041160000103 від 23.01.2025р. за ч.2 ст.367 КК України за фактом допущеної службової недбалості директора Департаменту освіти Кам’янської міської ради Реви та директора КЗ «Гімназія № 12» Кам’янської міської ради Запорожець, що спричинило тяжкі наслідки;
- КП № 12025041160000202 від 13.02.2025р. ч.2 ст.367 КК України за фактом допущеної службової недбалості з боку голови Кам’янської міської ради Білоусова, директора Департаменту житлово-комунального господарства КМР Засядьвовка та начальника Управління держаного архітектурно-будівельного контролю Воздвиженського, в результаті якої загинув малолітній Харковчук І.О.;
- КП №12025041160000578 від 29.04.2025р за фактом підробки документів посадовими особами ТОВ «УКР СТРОЙ АЛЬЯНС» та Кам’янської міської ради за ч.2. ст.366 КК України;
- КП №12025041160000057 від 13.01.2025р. за ч. 5 ст. 191 КК України, відносно службових осіб Кам’янської міської ради та ТОВ «УКР СТРОЙ АЛЬЯНС», які шляхом зловживання своїм службовим становищем привласнюють бюджетні кошти в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану.
І ось тут починається найцікавіше.
Випливає рідний брат міського голови Кам’янського Білоусова з хфамилією Бєлоусов та з посадою – керівник Департаменту війни Офісу Генпрокурора.
Чи то той вирішив стати «русским» родичем міністра оборони Росії, чи на всяк випадок, якщо візьмуть за гузно, якщо щось випливе, а воно, як відомо не тоне, чи з других причин, поки не відомих нам, але рідні брати Андрій та Юрко з єдинокровним батьком Леонідом мають різні прізвища – Білоусов та Бєлоусов.
Вже об’єднана кримінальна справа рухається як черепаха, а воно і не дивно, бо рідний «русский» братела працює в генеральній прокуратурі не останньою прибиральницею.
У цей же час права рука, ліва нога бджоляра вбиває політичного діяча Кам’янського Плахотніка. Воно ж як щур, підкрався ззаду та вистрілив в голову людині. І тихо, як в танку.
А «український» бджоляр, готуючись до майбутніх виборів піариться на безкоштовній роздачі дешевих шкідливих цукерок та солодкої вати дітям. Сьогодні навіть не погнушався виставити свої намети біля будинку загиблого на будівництві бомбосховища 10-річного хлопця.
Та і чого йому гнушатись, якщо він з директором департаменту освіти Ревою сестрам загиблого Івана навіть новорічних подарунків не видали, щоб хоч якось психологічно підтримати дівчат на новорічному святі, після втрати старшого брата. Про якісь путівки для відпочинку у дитячому таборі взагалі мова не йде, хоча родина не лише багатодітна, а й малозабезпечена. То для піару він щось роздає, а по життю тільки бере – мед, гроші, життя…
Маргарита Закора
