26 березня суддя Центрального районного суду міста Дніпра Ганна Качаленко заявила самовідвід у справі за обвинуваченням у воєнному злочині т.з. «суддів ДНР» Миколи Токаренка, Людмили Стратейчук та Світлани Смєлік.
Заяву Качаленко мають розглянути найближчим часом.
Закон вимагає, щоб у разі задоволення заяви про самовідвід судді, відбувся новий розподіл справи між суддями з визначенням іншого суддю, який розглядатиме справу. Судовий процес по «суддям ДНР» триває з травня 2024 року і до сих пір перебуває на стадії підготовчого засідання.
Фабула справи
За даними заочного повідомлення про підозру, колишній суддя України Токаренко Микола Андрійович, якого у 2015 році звільнили з посади судді Калінінського районного суду Горлівки, у 2016 році разом з «суддями» Стратейчук Людмилою Зіновіївною та Смєлік Світланою Григорівною добровільно погодився працювати в незаконному «Верховному суді ДНР».
Їх призначили туди наказом ватажка угруповання Олександра Захарченка. Вони брали участь у розгляді справ проти цивільних громадян України, які залишалися на окупованій території Донецької області. Ці «суди» проходили за вигаданими правилами та законами угруповання і фактично позбавляли людей права на справедливий суд. Йдеться про 14 потерпілих цивільних, зокрема, журналіста Володимира Фомічова, якого 16 серпня 2016 року Токаренко разом з іншими «суддями» засудив до 2 років ув’язнення. Після таких вироків цивільних незаконно ув’язнили.
У всіх цих випадках йдеться про цивільних людей, яких спочатку незаконно затримували, а потім засуджували без належного судового процесу.
Таким чином, за даними слідства, Токаренко разом з іншими учасниками цих псевдосудів порушував норми міжнародного гуманітарного права та прав людини – зокрема, позбавляв людей права на справедливий суд і сприяв їх незаконному ув’язненню. Їх дії кваліфікують як порушення законів та звичаїв війни.
Розгляд у стадії невідомості
За інформацією порталу «Судова влада України», після повідомлення заочної підозри та завершення розслідування, обвинувальний акт у справі № 242/930/24 у травні 2024 року направили до Селидівського міського суду Донецької області.
Там матеріали перебували до грудня 2024 року, після чого їх передали до Центрального районного суду Дніпра. Це було обумовлено рішенням Вищої ради правосуддя від 29 серпня 2024 року, відповідно до якого було змінено територіальну підсудність справ Селидівського міського суду Донецької області, і всі їх передали до Кіровського (Центрального) райсуду Дніпра. Рішення про передачу справ прийняли через безпекову ситуацію, наближення лінії фронту та посилення обстрілів, що унеможливило здійснення правосуддя.
Чи проводилися засідання в вищевказаній справі у Селидівському суді – невідомо.
Після надходження справи до Центрального райсуду Дніпра її передали до розгляду судді Геннадію Підберезному.
Підберезний, у свою чергу, є обвинуваченим у справі дачі хабаря, яку розглядає Шевченківський райсуд Києва: за версією слідства, 21 вересня 2017 року він передав керівнику Спеціальної антикорупційної прокуратури Назару Холодницькому, в його службовому кабінеті в Києві, 50 тисяч доларів (понад 1,3 млн грн за тодішнім курсом). Слідство вважає, що ці дії були спробою підкупу високопосадовця з метою закриття кримінальної справи: і гроші призначалися за закриття кримінального провадження щодо підозрюваної судді Кіровського райсуду Дніпропетровська (так тоді називався Центральний райсуд Дніпра – авт.) Наталії Овчаренко.
Геннадій Підберезний регулярно призначав засідання у справі Токаренка, Стратейчук та Смєлік, втім її розгляд продовжував залишатися на стадії підготовчого засідання.
10 лютого цього року Вища рада правосуддя тимчасово відсторонила його від здійснення правосуддя, у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності, до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
17 березня Шевченківський районний суд Києва оголосив Геннадія Підберезного у розшук.
Після відсторонення Підберезного справу «суддів ДНР» за результатами повторного розподілу передали Ганні Качаленко, яка 26 березня цього року заявила про самовідвід. Згідно з її заявою, причина в тому, що один з обвинувачених – Микола Токаренко – раніше був її колегою по роботі. У 2007-2014 роках Качаленко працювала прокурором у Горлівці та підтримувала обвинувачення в судах. У той час Токаренко був головою суду, і вона регулярно з ним контактувала по роботі.
Крім того, донька Токаренка працювала разом із нею в прокуратурі, і вони мали дружні стосунки.
Через це, навіть якщо суддя буде об’єктивною, у сторонніх людей можуть виникнути сумніви в її неупередженості. За законом і міжнародними стандартами суддя не має розглядати справу, якщо є навіть підозра на упередженість.
Заяву судді Качаленко передали до канцелярії суду. У разі її задоволення, за результатами автоматичного розподілу, буде призначено іншого суддю, який розпочне підготовче засідання в справі.
«Особи» поспілкувалися з одним з потерпілих у справі – колегою, журналістом «Української правди» Володимиром Фомічовим.
Він був узятий у полон бойовиками так званої «ДНР» у Макіївці 4 січня 2016 року, і провів понад 7 місяців у підвалах і в’язницях «МГБ ДНР». 16 серпня 2016 року «суд ДНР» засудив його до двох років позбавлення волі. Його звинуватили в тому, що він нібито привіз із Києва до Макіївки дві гранати. Сам Фомічев це заперечував. Батьки довго не могли отримати інформацію про нього.
Пізніше йому також приписали зв’язки з партією ВО «Свобода». У суді Фомічев визнав провину – за його словами, під тиском і через обіцянки швидшого звільнення. Його засудили до двох років, що навіть перевищило те, що запитував «прокурор».
Увесь час «слідства» він перебував у важких умовах, зазнавав побиттів і психологічного тиску.
Після «вироку» журналіста перевели до колонії, де умови були трохи м’якшими. Зрештою, він потрапив на обмін і 27 грудня 2017 року вийшов на свободу.
Під час розмови він зауважив, що не отримував повісток до суду, однак готовий брати участь у процесі та давати свідчення.
«Події злочину дуже давні – минуло вже 10 років. З часом багато що забувається, а самі спогади залишаються травматичними. Водночас важливо, щоб такі справи розглядалися без затримок і завершувалися вироками», – наголосив Фомічов.
Іван Красіков,
у межах проєкту IWPR «Правосуддя Наживо»
